допоможть написати мн-твр "У чому причини трагед Анни Каренной"

Теснее при першому знайомств з Анною Каренною всх вражала прихована сила життя, повнота почуттв, що пробивалася назовн то в погляд в усмшц, то у швидкому, енергйному потиску руки. Вражала не тльки красота молодо жнки, а також простота, природнсть, вдвертсть. Вдчувалося, що Анн властивий якийсь невидимий, тамний, але глибокий свт вищих духовних нтересв, що це особистсть незвичайна, зовсм не идентична на нших. Це була жнка розумна, освчена, яка малюсенька глибок знання в рзних галузях життя.

Спочатку важко здогадатися, що зовн спокйна стримана Анна вдчува для себя дуже нещасною. Сама ж героня повною мрою усвдомила це, покохавши Олекся Вронського. Кохання прийшло несподвано принесло з собою багато випробувань. Неправда брехня були нестерпними для гарячо честно натури герон, а, отже, невблаганно наближався розрив не тльки з Каренним, але з вищим свтом.

Трагзм становища Анни псля того, як вона пшла до Вронського, загострився неможливстю поднати почуття люблячо жнки й вддано матер. Розлука з сином Сергйком завдала й великого болю.

Тим часом вищий свт помстився Кареннй за самовльно взяте щастя, за кинутий йому виклик. Знайом вдвернулися, пдкреслюючи сво презирство, а колишн друз стали байдужими до не. Вона почувала для себя так, наче поставили бля ганебного стовпа. Анна страждала, вдчувала провину, але вдстоювала сво право на свободу й щастя.

Вимушена самотнсть, вузьке коло нтересв, у яке поставило саме життя, даремн пошуки якогось заняття, що захопило б та змусило забути про сво становище, про розлуку з дорогим й сином, усе це важким каменем лягло на душу Анни. Тльки кохання до Вронського, вра в його почуття надавали й сил.

Зачарований, духовною красотою Анни, Вронський пристрасно захопився нею в той же час зрозумв, що зв'язок з замжньою жнкою з вищого свту додасть йому блиску в очах його товаришв. Кохання перемогло т дрбн почуття, виявилось щирим серйозним. Заради того вн пшов у вдставку, вдмовившись вд блискучо кар'ри, порвав з вищим свтом. Бльше того, вн почав помчати непристойнсть жалюгднсть дворянського свту, його лицемрство ницсть. Однак утриматись на тй висот Вронський не змг. Занадто сильними були колишн звички зв'язки.

Вн знову вдчував нестримний потяг до издавна знайомого товариства, до звичайних розваг. в коханн Анни, у прагненн утримати його вн несвдомо вбачав перешкоду свом прагненням давав й це вдчути. Коло замкнулося.

Свй розпач, розчарування Анна перенесла на весь свт: Скрзь неправда, скрзь брехня, скрзь пану злобно! Нещасна жнка впала у вдчай, у не виникли навть думки про те, що не варто жити отдал, про власну смерть, яка, можливо, покарала б Вронського, завдавши йому большого болю. ужасна розв'язка трагед неминуче установилась...

Епграф роману Мне отмщение и аз воздам ма знакчний змст, вн не тльки говорить про провину Анни покарання за не, скльки свордним попередженням лицемрам з вищого свту, як вважали, що мали право судити карати жнку, яка такою щирою у свох почуттях. Не для вас судити ! наче говорить цю системою образв сам автор роману.