твир миниатюра на тему весна (7-9 речень)

Закнчилися сувор морози, скрзь вдчуваться подих весни. Все пробуджуться до нового життя, диха свжстю й молодстю. Ще острвцями лежить снг, а сонечко припка, зявляються перш всники весни маленьк струмочки. Бжать струмочки спвають свою псеньку, забавно повдомляючи всм про прихд весни: Весна де! Весна де! Ми молодо весни гнц, вона нас вислала вперед!

хоча вноч все ще холодно, але весна вступа в сво права. Дзвнкше звучать пташин кричи, вд х щебетання за вкном я прокидаюся вранц. На деревах, що вдпочили за зиму, набухли бруньки. В легкий втерець зашумлять радсн дерева, втаючи весну. А вслухалися ви в спв весняно капел? Це ж справжнй хор з рзними гласами тональнстю: десь тихше, десь голоснше, а то й зовсм басом.

Я люблю спостергати навесн за природою, дивитися, як навколо все оновлються. Люблю проводити вихдн у весняному лс. Йдеш лсом вдчуваш, що на душ 100 легко радсно. Ось сонячн кролики танцюють на галявин, вони наче хочуть розповсти всьому живому в лс, що час прокидатися. Мж деревами вд перших сонячних промнчикв зявилися пролски. Вони ще зовсм маленьк, тендтн, але скльки завзятост в цих нжних кольорах: наполегливо пробивають вони товстий килим торшнього снгу. Блакитн пелюсточки, немов посмхаючись, тягнуться до сонечка. Набредеш на галявинку пролскв очей вдвести не можеш: здаться, нби земля небо 1-го кольору яскраво-блакитного. Квти так нжн, що й зривати х шкода навть соромно. Напевно, нема нкого мудрше матнки-природи, тому що як пояснити, що одна пора року змнються ншою, неодмнно прибывать сама довгоочкувана з их красуня весна.