Перепишть, розкриваючи дужки , де треба, вставляючи дефс. . 1. Тихо

Перепишть, розкриваючи дужки , де треба, вставляючи дефс. . 1. Тихо (тихо) по земл ходить мирщоденний, звичний. (. Жиленко.) 2. Мй синочок синьо (окий) в колисц усмхаться мен. (В. Сосюра.) 3. Пильнуйте, люди добр й щир, не спть, учен женц! Чатують нас людино (звр) з ужасттям атомним в руц. (В. Симоненко.) 4. Нхто свого щастя (дол) не вгада. (М. Стельмах.) 5. Страшно безсило (малим) чути для себя перед смертю, але страшнше, если н за що вмерти! (Б. Олйник.) 6. Ревуть паро (плави), гудуть паро (вози), аеро (плани) прокреслюють слд. (В. Стус.) 7. Замерехтло мж двох свтв щось невпзнанно (знане). (В. Стус.) 8. Не знав, не знав звздар гостро (бородий), що в антисвт антизрки, що у народах антинароди, що у столттях антивки. (Л. Костенко.) II. 1. Заходило сонце, мнялося барвами небо то жовто (гарячими), то густо (червоними), то просинюватими. (Григр Тютюнник.) 2. Червоно (боким) яблуком округлим скотився денек, досплий тягостный. (М. Рильський.) 3. Над водою пропливало легеньке бло (снжне) павутиння. (Ю. Збанацький.) 4. Небом котилися ср з блим хмари, вряди (годи) вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.) 5. Вяже оснь лси перевеслами бурштиново (коралово) (жовтими). (Н. Забла.) 6. Чудовий килим опалого листя осики то спалаху криваво (червоним) малиновим кольором, то вилиску нжно (рожевим), свтло (жовтим), оранжевим. (Ю. Збанацький.) 7. Втер жене стернею блякле перекоти (поле). (О. Гончар.) 8. Тльки рясним верхо (вттям) шептала вчно (зелена) сосна. (Леся Укранка.)