Чому необхдно знати сторю свого народу ? Твр-роздумДопоможть будь ласка

Кожен з нас повинен знати сторю свого народу, сво держави. Освчена людина завжди розум, що без минулого нема сучасного, без традицйного нема нового, без колишнього нема тепершнього. Для народу його сторя це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи стор, зможе пояснити, чому укранц так шанують землю, а працю на нй називають священною; чому внок писанка мають таке глибоке знакчне значення для нашо культури; чому наша мова послуговуться лтерою , яко нема в жоднй ншй мов свту? Той, хто не зна нацонально стор, несли не зможе зрозумти свого народу й дяти на його благо.Майбутн. В цьому слов своя неприхована тамничсть. Кожен з нас прожива сво життя так, як вважа за потрбне, але все ж таки усвдомлю без минулого нема майбутнього. А що ж для нас минулим? Славне буття наших пращурв, закрита понвечена наша сторя за часв радянсько влади чи, може, не така вже далека сторя нашо незалежно держави? Що з цього ми мамо памятати чи мусимо?
Наша память дивовижний нструмент. Дещо ми забувамо майже одразу, а дещо впиваться в нашу душу настльки глибоко, що позабути це здаться неможливим. Ми кажемо: я не забуду цього несли насправд не знаючи, чи не зтре якась майбутня подя попередньо. не тому, що людина така забудькувата стота, а тому що здесь спрацьову одвчний закон: ми вримо лиш у те, в що хочемо врити; ми памятамо злее те, що хочемо памятати. нема тут несправедливост, не звинуватиш здесь когось у байдужост злее людська память, яка не може тримати у соб все, як не крути. Нам легше забути, нж памятати. 
Наше минуле це досвд. Досвд, який ти переймаш у свох батькв, ддв, у свого народу. якби ми не мали цього досвду, то чи змогли б жити без помилок? Хба таке можливо? Н. Не були б зроблен тисяч вдкриттв, бо вчен-сучасники не мали б нформац вд свох попередникв, ми б не мали звичав, традицй, менталтету, форм поведнки... Ми б не мали стор! А як писав О. Довженко: Люд, що не зна сво стор, люд слпцв.
Ми живемо у непростий час. В час, если грош важливш за моральн цнност, коли аморальнсть ста нормою життя. , здаться, нщо не може зупинити цього руйнвного колеса. Про яку память славного минулого можна казати, якщо ми забувамо очевидн реч: любов до Батьквщини, пошану до старших, цннсть красоту рдно мови... Сьогодншня молодь, як приклад, не зна не хоче знати сторю держави, у якй живе. Таке враження, нби сучасн юнаки двчата переконан в тому, що тепершн це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по соб.
Можна знайти й бльш приземистий приклад: людина, яка втратила память внаслдок шоку або автомобльно авар. Перше, що вона памята бла стеля лкарняно палати, а отдал пустота... про яку вже сторю можна казати, якщо ти не памяташ навть власного мен. як жити отдал? Починати все з нуля дуже тяжело, адже, можливо, хтось чека на тебе, а ти лиш скажеш: Я все забув... Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою память будь-що, бо кожен спогад для не ще одним кроком на стежин до майбутнього.