Висловлення на тему 039;Земля не вибача байдужост039;,використавши однордн та неоднордн

Земля це наш рдний дм. Тому звязок людини з природою, безумовно, особливий. На цй земл зросли наш прадди й дди, батьки, брати та сестри. Це наше багатство, яке столттями обергали й боронили. Тод розумли, що на любов земля обовязково вдповсть взамнстю. Та за вкном двадцять перше столття час нанотехнологй камяних джунглв. З приходом таких змн у природ втратилася певна рвновага. Людина вдчула для себя хазяном, паном навть володарем Всесвту. Вона зна, що добре, а що погано. Проте не все так просто. На пороз стала екологчна трагедия. Забруднення водойм, вирубка лсв, викиди токсичних речовин у повтря це найменший перелк заморочек, як з року в рк накривають Землю. Безвдповдальнсть людей вража. Вона вже призвела до Чорнобильсько катастрофи. А що дал? Скалчена земля, скалчен дол. Куди не взгляни занедбан села, вирубки, болота на мсцях, де колись проткали могутн рки. Все змнилося. Люди поступово перетворюються в ботв. Ус живуть за принципом: моя хата з краю. Аби тльки не чпали. А свою байдужсть перед природою пояснюють постйною зайнятстю. Прикро, що обурюються тльки тод, коли змнити нчого не можна, коли вже край. Але невже не видно, як природа просить про допомогу? Вона хоче дарувати нам свою любов, нжнсть, тепло. Вона хоче знову усмхатися на повн груди не вдкашлювати шкдлив речовини. Невже потрбно знищити, щоб потм знову довелося вдроджувати? Треба почати змни з себе, з кожного. Варто переглянути сво ставлення до матнки-земл, бо ншого такового шансу вона нам не дасть.