На як питання вдповда сполучник?

Сполучник це службова частина мови, яка служить для зв'язку однордних членв речення та частин раскладного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення не виконують у реченн граматичну роль.

До сполучникв належать , та, й, але, а тощо.

Сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довг вулиц та висок кам'яниц), сурядн речення (Учитель чита, а учн слухають) та складники складнопдрядних речень (Як учитель чита, учн слухають). Залежно вд синтаксично функц сполучники подляються на сурядн ( (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та пдрядн (если, що, як би, наскльки, хоч, мов, наче, часове й порвняльне як).

За походженням сполучники подляються на первсн, що морфологчною будовою не пов'язан з ншими частинами мови (, а, чи, та), на похдн вд нших частин мови (щоб, якби, проте, буцмто). нтонаця речення може рекомпенсувати вдсутнсть сполучника (Якщо пдеш направо, загризе тебе вовк: Пдеш вправо, загризе тебе вовк), явище часте у розмовнй та художнй мов. У давншй лтературнй мов, як в народнй, деяк сполучники виступають синкретично, в рзномантних синтаксичних функцях (наприклад, що в значенн бо, если тощо).

Сполучники дослджували В. Смович, Ф. Медведев, М. Вихристюк, А. Кващук, М. Каранська, А. Грищенко, Л. Кадомцева та нш дослдники.