твр денек народження друга

Ми з Денисом дружимо всм рокв, ще если прогуливались до дитячого садка. Разом прийшли в перший клас одн т ж школи. Н в нього, н в мене нема братв сестер. Напевно, тому наша дружба така мцна. Правда, бува, ми сваримося, не завжди уважн один до одного, але обов'язково до свох днв народження ретельно вибирамо подарунки. Знамо кожну рч, яка в кожного, знамо бажання мр один 1-го. Звичайно, не завжди можливсть таку мрю здйснити. Не можу ж я подарувати Денисов парашут, а вн мр про нього, збираться спускатися з п'ятого поверху. Не можу навть поки що й кнокамеру подарувати це теж його мря. от размышляю, размышляю, особливо если пдходить счень, а в нього денек народження 2-го. Ршення мен пдказала моя кшка, яка народила двох чудових кошенят. У Дениса кшки нема, але я не знаю, як поставляться до подарунка (кошеняти) його батьки. Вн-то граться з моми часто з задоволенням, але нчого не каже про те, чи хоче сам завести кшку. На денек народження я зав'язав на шию кошенят величезний блакитний бант пд колр глаз, пригорнув його разом з бантом мцнше до для себя, вдправився в гост. Цей день я несли не забуду: Денисов принесли в подарунок трьох кошенят: крм мого, блу пухнату кшечку з червоним бантом рудого котика з темно-коричневими оченятами, дуже тихого й зляканого. Розгубилися вс: ми, Денис, його батьки. Вд розгубленост доросл забули подумати, чи хочуть вони взагал кшку в дм. У Дениса залишився один тихий Рижик. Ми свох з бантами начебто носили в гост: вони грали, бгали, смшили всх своми стрибками й перекидами, а Рижик, забившись у куточок, дивився на их з осудом. Його й вибрали за зразкову поведнку скромнсть.