твр ми-патроти украни?

Насправд складно осмислювати так абстрактн поняття як любов, чеснсть, вддансть, патротизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас бльш-менш розум х значення, та все одно вклада в их щось сво. Це не рч, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально снуюче, те, що наповню наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.Патротизм у найзагальншому розумння це любов до Батьквщини. Для кожно людини в свт рдний край найдорожчий та наймилший серцю. Це той клаптик земл, що привтав з життям, де минули дитяч роки, де живуть найближч люди. Так почуття зрозумл, вони природн. Дал вони поширюються на цлу крану, в якй людина живе, на людей, що говорять одню мовою та створюють спльну культуру. Бо це все робить людей близькими одна до одно, обдну. У широкому розумнн крана це велика родина, де вс живуть спльними радощами та проблемами. Тому ми вдчувамо свою причетнсть та вдповдальнсть за все, що коться у держав, тому нам не байдуже, як до нашо Батьквщини ставляться у свт. А патротизм для мене це не злее почуття, це д, спрямован на те, щоб рднй кран та нашому народов було добре жити.Патротизм виявляться у тому, що те, що робить людина, приносить благо Батьквщин. Це й розумн полтики, талановит вчен, видатн митц та спортсмени, а також кожен з нас. Ми вчимося, працюмо, будумо, винаходимо, создаваемо, прикрашамо, перемагамо. Досягаючи успху в життя, ми тим самим створюмо успх цло крани. Оце й патротизм. Володимир Великий, Тарас Шевченко, Сергй Корольов, Василь Стус, Ганна Безсонова, Яна Кличко кожен з их по-свому виявив сво патротичн почуття до нашо крани. таких дуже багато!нша справа, що патротизм не завжди вдячне ставлення. Если в кран процвта безправя, соцальна несправедливсть, полтичний безлад, нема можливост для творчост, люди нередко полишають Батьквщину та шукають щастя денде. Хоч у душ в их любов до рдного краю залишаться, вони вже мало що можуть зробити для добробуту.Тож, на мою думку, патротичн почуття в кожного з нас, ми мамо прагнути зробити щось важливе для сво Батьквщини. Проте так прагнення мають цнуватися. Людина ма вдчувати, що потрбна свой кран, тод вона захоче й зможе посприяти процвтанню.