мо улюблен геро з роману .онгна

вгенй Онгн - один з кращих добуткв росйсько лтератури дев'ятнадцятого столття. У цьому роман мене вразив образ Тетяни Ларнй. Чутливсть, сентиментальнсть Тетяни, духовна височина, чистота, здатнсть спвпереживати й розумти те, чого не бачать нш, тягне до не. Саме узкий внутршнй мир робить Тетяну особливо, неповторно. Пушкна мистецьки пише портрет сво улюблено геронУ ньому нема чткого опису зовншнього вигляду, але зате у всй врод вдбиваться душа:Дика, сумна, мовчазна,Жак лань лсова боязка...Замисленсть, подругаВд самих колискових днв,Теченье сльського дозвлляМрями прикрашала й.Можна писати ще й ще, але образ Тетяни залишиться незбагненним, малоуловимим тамничим. Душа тсно пов'язана з природою. Пейзаж, на тл яких проткають под, добудовують, доповнюють стану, почуття герон, великолепно виражаючи те, що важко описати словами. Тетяна романтична й сентиментальна... тягнуть романи, що замняють й недолк щиросердечного сплкування, що дають жу для розуму й уяви; подання про життя в Тетяни складаться також пд впливом романв. Для для себя вона вже створила свого героя, свй деал. У нього риси коханця Юли Вольмар, Вертера, Грандисона. Вн (як сама Тетяна) неповторний, свордний, шляхетний, повний особливостей. Если прийшла пора любов, цьому деалу призначено було втлитися в Онгн. Що тягне до нього Тетяну? Може бути, незалежнсть, несхожсть на всх, кого вона знала ранше? Важко сказати, що саме.Поступово Онгн, лицар в глазах Тетяни, вдкриваться й з ншо сторони - як скептик, реалст, не здатний любити (у той момент). Це истязать не, вона намагаться зрозумти свй кумир - до кнця не може. Псля щиросердечного пориву, що виразився в жагучому, романтичному лист, вона попада пд холодний дощ морализатор-ских сентенцй ОнгнаДуель перевернула життя всх геров роману. вгенй, Ольга залишають село. Все це залиша глибокий слд у душ Тетяни, характер й дол, однак любов не згасла - вона живая, але тепер Тетяна зрозумла, що жити одними почуттями не можна, не завжди х треба проявляти вдкрито. Але час летить. Тетяна вже не дитя, на настйну вимогу матервона де в Москву, де не вмовляють вийти замж за генерала. Тетяна з нжно двчинки перетворються в бездоганну, вишукану законодавицю зал. гордсть, шляхетнсть, витончена смак - справжн. А неприступнсть, байдужсть безтурботнсть - це маска, що змушена носити Тетяна пд тиском суворих законв свтла. хоча, незважаючи н на що, почуття живуть, наповнюють й серце, але вони захован, замкнен. А в душ вона залишаться колишньою Таней, рветься вспять: у старий будинок, у поля, лси, у мир, де вона жила, не приховуючи свох почуттв, де й не потрбна була маска. Але навть у свтському оточенн вона не може стримати сво почуття до Онгна:Ока його не пднмаИ, не зводячи з його глаз,Вд жадбних вуст не вднмаБайдужо руки сво...И все-таки, незважаючи на всю глибину свох почуттв, если й виразно вс, если вона роздля любов Онгна, Тетяна не може звльнитися вд думки свого суспльства. Вона вдмовля Онгну. У цьому трагедя. Трагедя всх геров. Вони не розумють один 1-го, перебуваючи пд гнтом суспльних забобонвЧому мен подобаться Тетяна? Може бути, тому що ми з нею в чомусь схож? У нй нескорима потреба почувати, любити, що зустрчаться тепер усе рдше й рдше. У чомусь я з нею, напевно, не згодна, але чистота й неординарнсть натури, здатнсть перетворювати, духовнсть мене вражають. Я многому вд навчилася, пройшовши з нею весь складний, незрозумлий, у чомусь гркий шлях. Ми стали тепершнми подругами, мен було жалко з нею розставатися