казка про маленьке зернятко яке потрапило восени пд велику грудку земл

Я - маленьке зернятко. Мен так добре висти на глочц у мо мами - великий гарний берез. Але що сталося? Ай-Ай-ай! Втер зрвав мене несе кудись...Тепер я впала вниз, на землю... Мене присипало чимось темним...Хм.. Здесь мрачно, але тихо. Лежу-лежу, нод чути , що втер свистить нагор. Але мен здесь зовсм не холодно, а навть затишно тепленько. Скльки ж ще мен здесь лежати? що ж буде отдал? А сразу все теплше 100. Ай, що це таке лоскотиться? Так це ж вода! Як вона сюди дсталася? Мен так добре з нею! Я зовсм розбухла вд не... У мене раптом з'явився махонький зелений листочок! Зовсм як у матус! Я тягнуся-тягнуся, ось мй малюсенький листочок пднявся вгору до сонечка. Як же мен добре! Я буду рости сама стану такою ж гарною як моя матуся-берзка!!!
Ну как-то так,, выдумала))) Сможете уменьшить, что не понравится)))