твр дякую тоб мамо. Дякую!

Велика чарвна крана, з яко приходять вс люди, в яку несли не можна повернутися назад, носить назву Дитинство. Той, хто подарку нам в тй кран тепло ласку найбльш дорогою у свт людина Мати. Це вона береже, пестить, ростить свою дитину. любов ма початок не ма кнця. З давнх часв люди восхваляли материнську любов, низько схиляючи голову перед свтлим помислом. Не удивительно, що в уснй народнй творчост сну безлч легенд про матерв. Одна з их розповда про те, як тро братв будували фортецю няк не могли закнчити. Аж ось вищий глас м сказав, що в стну необхдно замурувати того, хто перший принесе м снданок на наступний денек. Старш брати попередили свох дружин, а молодший нчого не сказав. Иного дня дружина найменшого брата годувала немовля. А мати збиралася нести снданок. Невстка зупинила , вддала немовля пшла. Обняв найменший брат свою дружину вддав мулярам. Спочатку вона подумала, що з нею жартують. Але потм, если все зрозумла, почала просити, аби й залишили два вконечка: одне для грудей, щоб годувати малюка, поки вн пдросте, а приятеле для глаз, щоб бачити його. Так жила вона рк, поки вигодувала немовля, а потм скамянла. Тльки мати нчого не пошкоду для сво дитини. Вона вддасть заради нього все: здоровя, силу, навть життя.

Свтлий материнський образ ми зустрчамо в легендах переказах, думах пснях, у багатьох творах О. Довженка, Б. Олйника, В. Симоненка, А. Малишка, Лни Костенко. Навть доросл дти залишаються для матерв дтьми. А мати, виконавши свй святий обовязок, йде в небуття. Батьки онуки в поез Мати Б. Олйника надзвичайно важко переживають розлуку з матрю бабусею. Для их це дуже болючий розрив, якому вони, однак, нчим перешкодити не можуть. Мати вдходить вд их спокйно, з почуттям виконаного обовязку. Вона вддала дтям онукам все, що могла вддати:

Вона усмхнулася, прекрасна сива, як доля,Залишайтеся щаслив, стала замисленим полем.На цлу планету, на вс поколння вки.

У поез Б. Олйника Ялинка лричний герой прибывать до думки про ршучого поховання власного духовного очищення, вн повертаться до матер, у свт свого дитинства: ми повертамося до вчно казку до матерв. Повернутися до казки, до матер, це повернутися у свт дитинства, повернутися до духовно чистоти.

Материнсько любов печал, вдданост велич присвятив свй врш Псня про рушник А. Малишка. За допомогою виразних поетичних деталей поет розкрива красоту душ матер: ночей не доспала, рушник вишиваний на щастя, на долю дала, неневерная материнська ласкава усмшка.

Мамин руки Н, мабуть, такового, чого б вони не вмли. А ще оч Вони постйно освтлен з середини мяким оживляем сяйвом, нби дивись, предметним вираженням душ. Це погляд само щирост, самого добросердечна, само любов.

Незабаром ми закнчимо школу переступимо батьквський порг, але завжди в радост печал з нами будуть ласкав мамин оч.

Читать полностью: http://tvori.com.ua/tvir-na-vilnu-temu-dyakuyu-mamo-za-zhittya/ixzz4ga0M9A8a