фантастичн розповд про море

Кажуть, що море безкнечне. З географчно точки зору це звсно не так. Проте, якщо хоча б на мить у нього вдивитись, вс сумнви одразу зникають. Безкрайнй горизонт такий неосяжний, такий дальний. Люблю прогулянки бля моря. Вони несли мен не набриднуть, адже завжди рзн.

Саме море не бува однаковим. Воно мнливе за свою природою. Сьогодн воно спокйне и тихе наче не ма нчого бльш ласкавого за його легк хвил. Вода вддзеркалю тепл сонячн промен та слпить, не звикл до яркого свтла, оч. Теплий псок примно гр мо ноги, а шкра вкриваться золотистим загаром. А завтра сколихне море сильний втер величн хвил вже бються об сберегал з силою велетенського звра. Блакитне небо стане срим грозовим. вже не ма того спокйного щастя тихого моря. Проте в цьому своя красота. Це красота неприборканост та сили. Навть колр морсько води нередко змнються - то вона майже блакитна, то мрачно синя,то зеленувата. Вс вдтнки навть не перелчити.

Скльки краси таять у соб морськ глибини. Маленьк рибки зграйками плавають серед зелених та жовтуватих водоростей. А пщане дно вкрите мушлями, нби коштовним камнням. Я люблю збирати мушл. Мен подобаться уявляти, що я знаходжу загублен скарби з затонулих кораблв. А скльки скарбв ще таять у соб морськ глибини?

Не ма нчого кращого, нж провести денек на мор. Можна веселитися та купатися з отчизною та друзями. А нод хочеться просто прогулятися на самот, вдчувши спокй, пд шум хвиль.

Море незбагнене, тамниче та чисте. Воно нкого не лиша байдужим.