твр тема вирушив я 1-го разу прогуляти урок ( фантастика )

   Я завжди мряв зробити щось "не по-людськ". Ну обкрасти банк чи угнати машину було б занадто, а ось прогуляти урок виявилося якраз доречним. Я домашн завдання не вивчив, з вчителем сперечався на минулому занятт (раптом вн ще не забув?) та , взагал, математика це не мо. 
  Продзвенв дзвоник, почалася математика, а я тихенько пройшов повз дверей кабнету, зйшов сходами до виходу. На пороз я спткнувся, а если пднявся, обтрусив колна пдвв оч, то побачив неймоврне. Перед мною стояв високий бородатий чоловк у незвичайному вбранн, схожому на те, що носили давн греки. Вн представився Пфагором. Я щось запдозрив.
- Ти Пфагор? Я десь чув це м*я
- Так, я вдомий давньогрецький математик. Ти мыслив, що якщо втечеш з уроку, то втечеш вд арифметики?, - вдповв новий  знайомий. - Я желаю показати тоб, що математика, як будь-який нший предмет, надзвичайно важлив необхдн.
Тут вн взяв мене за руку ми опинилися у дивному мсц. Вс будинки нагадували бльше руни, нж примщення для життя. Поле було дивно оброблено: на однй сторон пшениця була скошена, на ншй  - ще н. Орач мали дивн серпи, як не здатн були нчого скосити, люди кидали х вд злост. Одяг був якийсь тсний, весь у латках, нагадував костюми, як шила маленька двчнка.
- Чого здесь все так дивно?, -запитав я
- Це м100, де люди не вчили математику. Вони не змогли побудувати правильн будинки, наледним чином обробити поле пошити зручний одяг. Ходм отдал.
ми увйшли до 1-го з цих будинкв. Раптом почувся страшний гуркт мй товариш закричав:
-Ткаймо, це обвал! Здесь так нередко бува!
Я вибг, але опинився не в тому мсц, а вже стояв бля дверей кабнету арифметики. Я постукав
-Вибачте, можна зайти?...