Допоможть твр зно жалсть до себе хоч раз вдчув кожен з

Переконаний, що важко не погодитися з тим, що кожен з нас если-небудь вдчував себе слабким напроти життвих негараздв та заморочек. Як на мене, то це нормально, в житт трапляться все. Потрбно бути пристосованим до серидовища, в якому проживаш.
Нередко люди псля поразки втрачають мотивацю, натхнення та прагнення завершити почате, сам цього не помчаючи. Доводом, що свдчить на користь мо правоти, може бути приклад з власного життя. Нещодавно я почав помчати, як нередко, через певн негаразди, в мене зника прагнення до завершення роботи, що вже була розпочата. Це зовсм ошибочно. Чому я так гадаю? Тому що кожна людина в прав обирати власну долю сама, виправляти помилки, чи забувати про их, рухатися вперед, чи залишатися на мсц. Наша толика в наших руках ми сам повинн обирати, що як робити. Саме тому, я зрозумв, що зробив грубу помилку.
Отже, можна дйти висновку, що постйно скиглити, замсть того, щоб долати перешкоди негаразди - це не вихд. Потрбно завжди працювати, замсть залищатися на мсц - постйно рухатися вперед не забувати про мету та цл, до яких прямуш.