Твр у публцистичному стил на нравственно етичну тему "Твормо добросердечно"

Люди дуже нередко говорять про те, що потрбно творити добросердечно, тод свт стане кращим. За благо добром вдплачують - сказать народна мудрсть. Але з екранв телебачення нередко демонструють зовсм протилежне: от зробиш комусь благо, а вн тоб злобном вддячить.

знайом з цим згодн: невдячн люди дуже нередко трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не вдплачують, але й подяки вд их не дочекашся.

Але чому все одно потрбно творити благо? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини посмхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, згрти змерзлого, винайти для хворих чудодйн лки. Або просто сказати добре слово пдтримки.

Звичайно, коли людина разговаривать красив слова та обцянки це ще не так багато варту. Потрбно пдкрпляти сво слова реальними вчинками.

Я размышляю, що творити благо це потреба навть не просто людини, а всяко живо стоти. Скльки бува випадкв, если, наприклад, кт вихову покинутих цуценят, або навть вовки вигодовують загублених у лс людських малюкв. Не може живая стота жити без того, щоб самому творити добро. Ус релг свту вчать нас робити добр вчинки, християнська вра теж.

Мабуть, у нашому непростому свт складно творити добросердечно. мен, як усм, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Нередко забуваш, що потрбно сказати щось хороше, а замсть цього дратушся та огризашся на близьких та друзв. А потм почувашся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потм думаш: потрбно було вчинити так так

Ми бомося чинити добросердечно, тому що не впевнен, що нам за це вддячать. Хотлося б скинути ц обмеження просто робити добросердечно безкорисливо, не сподваючись на вигоду. Вд цього можна отримати велику, безмежну радсть. Найщасливш люди т, хто вм допомагати ншим просто по вол сво душ. для их це так само природно, як дихати. Оточуюч нколи вважають таких людей майже святими.

А той, хто добра не робить вн неначе живе у неповну силу, зщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Вн не прожива половину свого життя, з його глаз нколи не ллться життдайний свт. Часто дивитися на такого не хочеться.

Знате, одним з прикладв безкорисливо доброти я вважаю героню поеми Наймичка Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що вн не вважа свою матрю. Вн мг би вирости та вигнати на вулицю адже для нього вона була усього лише наймичкою. Ветха та хвора наймичка кому потрбна? Ганна цього не побоялася, все життя вддала Марков та його отчизн. серце хлопця вдзвалося на доброту - вн полюбив як матр. Добросердечно все одно знаходить справжню подяку, я в це врю.