Безотлагательно!!! Напишть переказ тексту у Катерини Блокур

Оселю Катерини Блокур я розшукував недовго. Запитав у босых двчаток, як гралися на стежц. У вдповдь на мо запитання вказвн пальчики ткнули повтря в напрям, де блв причлок звичайно укрансько хати.

Я пдйшов до хати, зупинився. Вдчинила хвртку, вийшла жнка в темнй терновй хустц, заговорила м'яким гласом, гостинно запросила увйти.

На покут темнли образи стар, ледь помтно виблискували тьмяною позолотою. Недалечко вд кон висв портрет Шевченка. З простенько його рами розгорнуто звисав рушник, наче гаптован крила якогось дивного блого птаха або величезного метелика.

У кутку була охайно пдведена червоною глиною пч, що милувала око мальованим килимом. Вона, наче огрядна молодиця в блй вишиванй сорочц, посотдала в хат чимале мсце.

Вздовж стола стояла лава. На довгому ослон, на яке падало свтло з двох невеликих вкон, - тюбики фарб, саморобн пензлики. За палтру управляв шматок скла, що лежав поруч.

На стнах свтлиц висло клька картин. Я замилувався квтами, що жили на полотнах такою яскравою красотою. Картини, що висли на стнах, були в неоковирних рамках, а деяк висли без рам.

У цй пропахлй фарбами живими квтами кмнат художниця создавала. Тут не було навть звичайнснького мольберта.

Я мовчав. Був зачарований, але й здивований життям ц застенчиво разом з тим тако талановито та наполегливо жнки. (За М. Сарма-Соколовським; 205 сл.).