план у серпн дбамо, так зимою мамо

Доки готувалася вечеря, я тим часом вийняв з задврка серпа. Вн був перевязаний клаптем лляного полотна. Це для того, щоб не поржавв на зиму. Потм дстав з-пд стрхи цурку невеличку деревяну паличку, гостро застругану з 1-го боку. Нею бабуся будуть скручувати перевесла на снопах. Сьогодн вони накрутили х чимало, вистачить усе збжжя повязати в накапливай.

Куди покласти серпа й цурку? питаюся.
У кошик, внучку. Там теснее лежать хлбець рушничок! На покут поважно 100ть виплетена з лщинових дубцв святкова плетенка. для цього й тримамо.

Поруч з корзинкою лежать кетяг торшньо калини червона стрчка.

А це для чого? запитую бабусю.
Для спасово бороди. Ти ж лтом бачив, як це робилося... Мен пригадалися торшн зажинки. Тод бабуся також починали жнива з спасово бороди. На початку лану залишили клька незжатих стебел. Потм х обвязали червоною стрчкою прикрасили кетягом калини та живими квтами. Борода стояла до кнця жнив. У останнй денек обжинкв зрзали занесли до хати. Пучечок колосся простояв на покут аж до цьогорчних зажинкв. Як тльки виберемо картоплю, тато розмнуть колосся в долонях зроблять перший засв озимини.

За вечерею я запитав у бабус:

Для чого роблять спасову бороду чому вона так називаться?
Спасова борода вд свята Спаса, пояснили вони. Це таке народне святце, яке припада на 19 серпня. З його приходом теснее закнчуться лто. Тому кажуть: "Прийшов Спас держи кожуха про запас". А бороду роблять для того, щоб вддати шану вирощеному зерну. Бльшо святост, анж хлб, нема. Памяташ, як ддусь тоб казав, коли ти не хотв брати полудник у школу: "Не ми хлб носим, а вн нас"?

Наступного ранку, тльки-но спала роса, ми вийшли до загнки. У бабус на голов бла хустинка, щоб не пекло сонце, а поперек перевязаний перевеслом. Стали вони на краю нивки, окинули поглядом вистиглий лан, що вабив зр золотим дорддям.

Може, бльше не доведеться мен жати... зтхнули важко.
Таке й скажете! як вмю, заспокоюю, Ще жнив тих буде та й жнив!
Лта мо, любий онуче, вважай, одкопитили вороними. Нездужають руки, слабнуть ноги...
Давайте, я збгаю до ддуся. Вн косою швидше викосить!
Ну що ти! замахали руками бабуся. Сама якось упораюся. Негоже чужими руками жати. Та й скльки того жнива за денек-другий упорамося.

Бабуся пдйшли до лану, мовили урочисто:
Принеси нам, серпе, стльки кпок, скльки в неб зрок!

Я не встиг зогледтись, як дол лежали навхрест два пучки стебел. Зажинок, отже, зроблено. Потм бабуся залишили пучечок жита для спасово бороди. Бля не розслали вишитий рушник, поклали на полотнину окраць хлба й дрбок сол. Це, произнесли, для пташечок, щоб не клювали зерна.

Бота в нас спорилася. Я розстеляв перевесла, а бабуся клали на них вижат стебла. Час од часу ми сдали на перепочинок. Розмова точилася довкола давнх жниварських обрядв.

Зажинки починали в будь-який денек, крм понедлка. Вн вважався важким для започаткування всяко важливо роботи. Жнки зодягалися по-святковому всм смейством вирушали в поле.

Якщо в когось з господарв був большой лан вн не встигав вчасно збрати збжжя, то скликав толоку. Це дуже давня форма колективно взамодопомоги. На не запрошували переважно сусдв родичв. Учасникам таких гуртв не уплачивали, а злее ситно харчували. Подбними толоками будували колись хати, копали криниц, гатили гребл, вимощували дороги тобто робили вс важк роботи, що вимагали чимало робочих рук. За допомогою толок наш люд зумв вижити в тяжк часи ворожих набгв, як пустошили землю й господарськ будвл.

Учасникв жниварсько толоки називали в люд женчиками. Першою починала зажинок найстарша жнка. й дозволялося нажати початкового снопа. Якщо в отчизн була двчина на виданн, то з його зернышек мали спекти весльний коровай. Псля цього жнка зверталася до присутнх:

Ой, жнте, женчики, обжинайтеся, 
на чорную хмару озирайтеся.

Господар вдповдав:

Швидше жнть до оборжка  
Там пирогв повна джка!

Найстарша жниця заводила зажинкову псню, пдтримували нш:

Живо, женчики, живо
Дожинайте ниву,
Будемо плести вночки
З золото пшенички...

Впоратися з жнивами треба було якнайшвидше. Тому се пори рдко хто навть пч топив. Ус вд малого й до ветхого були в пол.

Нарешт дожато останню гнку, снопи повязано складено в полукпки. Пора зрзувати бороду плести обжинковий вночок. Його врочисто накладали найгарншй молодиц, котра при тому приказувала:

От дожидали лта
Та нажали жита,
Поставили в копки
вдарили в гопки!

Женчики з пснями йшли через усе село до господаря (згодом до голови колгоспу), приспвуючи бля двору:

Вдчиняй, пане, ворота,
Бо йде твоя бота.
Несем тоб внки
з золото нивки
Житн, пшеничн,
Щоб були величн!

Назустрч виходив господар, низько вклонявся, приймав внка запрошував до хати. Гурт заспвував:

А ми насм жита, жита,
Та поставим копи, накапливай,
Та ударим гопи, гопи,
Земля аж гуде,
Де громадина йде!