Твир-размышлений у художньму стыли про вчинок вашего знакомого

    Теплого лтнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинц було багато, вс поспшали додому, хотли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деяк навть ображали нших, повчали. А осторонь вд натовпу стояли дв бабус. Вони дивилися на нас, молодих, спокйно чекали, если зможуть похати з ц зупинки. У х погляд було нме питання: Куди ви так поспшате? Ще встигнете! Не ображайте гднсть людей! Нам з подругою стало соромно штовхатися в юрб, ми спокйно вдйшли. Нби розумючи, бабус посмхнулись нам тепло щиро.
    Мабуть, усм нам треба нод замислитись над тим, що ми робимо.