придумать великую сказку на украинском языке

Був соб дд та бабушка мали соб дочку. Ото чи довго прожила бабушка, чи н, та й замыслила вмерти. А як умирала, то свому чоловков казала:
Як я умру, чоловче, а ти будеш женитися, то смотри не бери то удови, що бля нас живе з дочкою, бо вона тоб буде жнкою, а нашй дитин не буде матрю!
Добре, вдказав чоловк, не буду брати не то , а й няко, женитися не буду.
От заховав дд бабу похорон вдправив та й живе соб сам. А трохи згодом шов раз селом та й зайшов до т удови, що жнка не велла брати. То чоловк сказав: не буду женитися н з якою, а то й забув, що казав, забг, побалакав удову до себе просив. Тод вдова з больших радощв произнесла:
Я вже издавна цього ожидала!
От усю худобу отобрала до дда жити з дочкою помандрувала.
Ото живуть ус вкуп ддова дочка й бабина. Дуже бабушка не обожала ддово дочки: сказано, як мачуха, усе гризе голову. Та й дти мж собою часто сваряться надто злобна бабина дочка: звичайно, як зведенята, у них несли ласки нема.
Оце, було, як пдуть на досвтки, то ддова дочка пряде, а бабина знай цлу нч гуля з хлопцями та вертеться, не раз так бувало, що, гарцюючи, мички попалить. А йдуть додому вранц та дйдуть до перелазу ото й каже бабина дочка до ддово дочки:
Дай, каже, мен починки, сестрице, я подержу, поки ти перелзеш.
Добре, каже, сестрице, на!
От поки ддова дочка перелазить, а бабина дочка, бравши починки, побжить додому матер набреше, що ддова дочка з хлопцями цлу нч гуляла мички попалила.
А я пряла додому поспшала. Бачте, мамочко, яка вона ледача!
От ддова дочка прийде додому, то мачуха й почне бити ддов виказувати:
Твоя дитина ледащо не хоче робити, а ти не хочеш учити!
Що вже не робила, як з не не знущалась, що ддов не наговорювала, а й усе байдуже: робить соб мовчки. Дуже баб було обидно з дочкою дивитися на не, що дд жалу, почали вдвох радитися, як би ддову дочку витурити з дому, щоб не було!
Ото й почала бабушка ддов гризти голову:
Твоя дитина ледащо не хоче нчого робити, тльки все гуля та спить мцним сном, а ти ще й жалуш, ти б лучче, нж мав би жалувати , найняв де-небудь, то, може, що й було б з не!
Де я найму ? каже дд.
Так води куди хочеш, а щоб вона дома не була. Ото як надоедала баба своми речами ддов, аж до живих
печнок допекла, бо щодня одно товкла: Веди та й год! Нчого було робити ддов: треба вести, хоч ничтожно.
От збрались пшли, зайшли у большой лс. Ото дочка ддов й каже:
Вернться, тату, додому, я й сама пду, десь знайду соб службу.
Добре, каже дд.
Попрощався вернувсь, а двчина пшла соб.
Ото йде та йде дуже большим лсом, если 100ть яблунька, така зарощена буряном, що й не видно, та й каже:
Двонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене, я тоб у великй пригод стану!
От ддова дочка закотила рукави, обполола, обханю-чила псочком обсипала; яблунька подякувала, двчина пшла отдал.
Ото схотлось й пити. Вона зайшла до криниц, а криничка й сказать:
Двонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене, я тоб у великй пригод стану!
От двчина обчистила, обханючила псочком обсипала; криничка й подякувала, вона пшла отдал. Если бжить така погана собака та й каже:
Двонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене, я тоб у великй пригод стану!
От двчина заходилась, обчистила, обханючила. Собака й произнесла: Спасиб, двонько! Вона пшла отдал.
Коли 100ть пч, така облупана, а бля не глина лежить. Ото й каже пч:
Двонько-голубонько, обчисть мене, обмаж мене, я тоб у великй пригод стану!
От двчина замсила глину, ползлобна у пч, обчистила, обмазала; пч й подякувала, двчина пшла дал. Ото йде та йде, зустрча жнка та й каже:
Помагайб тоб, двчино! Двчина вдказала й:
Добре здоровя!
Куди ти йдеш, двчино? спиталась жнка. А двчина й каже:
ду, тточко, щоб де найнятися.
Наймись у мене, произнесла жнка.
Добре, вдказала двчина, наймусь.
У мене, каже жнка, невелике дло, аби ти вмла зробити те, що я скажу.
А чому ж не зумю? каже двчина. Раз мен покажете, панматко, а вдруге сама знатиму.
Ото прийшли додому, де та жнка жила. От жнка й каже:
Ось що, двчино: оце тоб казани, то ти рано й увечер нагрй окропу вилий у корито, борошенця туди всип, замшай, тльки, гляди мен, що б не гаряче було, тльки тепленьке, та не бйся, що б не бачила, що б не чула, стань на пороз, двч свисни, то до тебе позла-зяться гадюки, ящрки, жаби всякий звр, то ти нагодуй х, то вони порозлазяться куди кому треба.