Що таке прислвник? Будь ласка, дуже прошу, дуже треба!

Прислвник (лат. adverbium бля дслова) це незмнна самостйна частина мови, що виража ознаку д, стан предмета або ознаку якост вдповда на питання як? де? звдки? наскльки? якою мрою?

Прислвник у реченн пов'язуться з дсловом, виконуючи роль обставини д, наприклад: Синла (де?) навкруги далечнь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врзалась в ущелину, зверху (звдки?), з скель, покапувало. (М. Олйник)

Може також пов'язуватися з прикметником або ншим прислвником, служачи для вираження ознаки якост до рол обставини мри, ступеня: Ось зовсм (наскльки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя блява донька виросте, я буду надто (якою мрою?) старий. (О. Досвтнй)

Рдше прислвник заходить у зв'язок з менником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) вправо, Гвдо вибрав шлях (який?) налво. (Леся Укранка) Менш типовою для частини прислвникв роль присудка в односкладному реченн: Тихо, пустельно, мов на краю свту. (О. Гончар)

Розряди прислвникв за значенням роллю в реченн

Речення з прислвниками, як пишуться разом або окремо

Див. також

Лтература

Прислвник  це незмнна самостйна частина мови, що виража ознаку д, стан предмета або ознаку якост вдповда на питання як? де? звдки? наскльки? якою мрою?