Визначити до якого стилю належить текст.Охарактерезувати стиль, його особливост.Тодi вiн

Визначити до якого стилю належить текст.
Охарактерезувати стиль, його особливост.


Тодi вiн саме косив сiно в плавнях. М'яко деренчала сiнокосарка, вистеляючи вибалки малюсiнькими, похожими на долоньки з розчепiреними пальцями листочками гусячих лапок, диркаючи косою по цупкому, як дрiт, пирiвi. Гнiдi кобили Баронеса й Мазурка дружно похитували головами в такт свой широкiй розмiренiй ходi, а хнi лошата жирували спереду, плутаючись у свох матерiв пiд ногами i вмiло уникаючи довгого Андрiвого батога.

В обiд вiн мав точити коси з свом напарником дядьком Архипом Нескоромним. Вони завжди точили косу разом, бо Андрiй ще не вмiв сам цього робити, а дядько Архип працював на сiнокосилцi вже 10 рокiв. Але в той денек Нескоромний затримався десь у кузнi, куди вiн похав зварювати косогiн. Андрiй лишився сам на всiй плавнi. Вiн стриножив жеребцов, пустив х пастися, а сам, випивши пляшку молока, що вранцi поклала йому в торбину мати, побiг до Днiпра купатися. Пити холодне солодке молоко i купатися в Днiпрi - це Андрiй любив над усе.

Бiля рiчки вiн роздягнувся, сховав одяг у кущах шелюги i стрибнув у воду, м'яку, теплу, ласкаву. Вiн поплив на середину рiчки, викидаючи вперед руки, за кожним змахом вистрибуючи з води малюсенько не до пояса. Згодом вiн лежав горiлиць i дивився на сонце. Сонце було велике, воно вкривало не злее все Андрiве личике, але й усю рiку, i бiлi коси на берегах, i червонi шелюги. Яке марнотратство! Андрiвi хотiлося, щоб небесне свiтило хоч на мить належало тiльки йому одному, щоб воно ковзнуло теплою хвилею по його устах. Вiн цiлував ся з сонцем. Це була його давня, ще з дитинства, улюблена гра.

Шум пароплавних колiс примусив Андрiя припинити свою забавку. Вiн повернувся на живiт i побачив сталево-сiрого буксира, який тяг за собою чотири баржi. Буксир iшов згори, за течiю, iз якоюсь особливою поспiшнiстю ляпав по водi широкими плицями свох колiс. Пароплав швидко наближався, рiзнокольоровi - сизi, червонi й жовтi - баржi гналися за ним, витягнувшись у довгу на пiвдугу, схожу на райдугу, яку хтось перекинув i поклав на воду.
Загребельный Павел Архипович "Дума про невмирущого"