ТВОРИ НА ТЕМИ1.У чому поляга материнський подвиг Ганни, герон твору "Наймичка"

1.Тема жнки-матер досить обширно представлена у творчост Т. Г. Шевченка. Трагчне спокутування грхв молодост розкрива поет у поем Наймичка. Починаючи з прологу, де ведеться розповдь про знищення дтей вдовою, автор переносить нас на хутр багатого подружжя, де вдбуватимуться под.

Народивши позашлюбну дитину, Ганна мусила вдректися вд не за законами тогочасно морал. Вона залишила дитину бля двору Наст Трохима. Але серце материнське не камнь; прощаючись з свом колишнм життям, вдаючись до самозречення в мя свого сина, вона найматься на боту в цей дм, щоб бачити дитину, щоб пклуватися про не. Усвдомлюючи свою провину, Ганна мусить все життя спокутувати грхи: живучи доглядаючи рдного сина, не мала можливост почути вд нього найдорожчого слова у свт мамо. Таким вже виявився непосильний тягар грха молодо жнки. Любляче серце Ганни розривалося через тугу, через страждання, що не могла зайняти сво справжн мсце матер. Доглядала, не досипала ночей, вдчуваючи найменший шелест у кмнат, чуючи дихання сина. Вона жила у радост, бо толика позволила й бути поряд з дитиною, бачити смейне благополуччя, тримати на руках свох онукв.

Каралася мучилася Ганна все життя, страждаючи вд того, що водила подвйне життя, не ззнаючись у тому, що вона матрю. Безмежно люблячи дитину усвдомлюючи провину перед нею, Ганна ходить до Кива, вимолюючи прощення у Господа за свй тягостный грх.

Т. Г. Шевченко з поетичною майстернстю змг описати психологчну сутнсть материнсько душ. Коли читаш фнальну сцену поеми Наймичка, на оч навертаються сльози. Ледве дочекавшись Марка, Ганна перед смертю ззнаться у тому, що стльки рокв ховала у найдальший куточок сво душ. Вона повдомля йому, що його матрю. Настав той момент, если Ганна скинула з для себя людськ пытки материнсько недол, если вона произнесла те, що не могла сказати ранше. чиста вже, покаянна душа , полетла у вирй вчност, де запала вогником материнсько любов синвського визнання.

II   варант

Вс ми бльшою чи меншою мрою жертвумо людям щось сво: час, знання, любов... Найвища самопожертва в материнств. Мати подарку нам не лише свй час безмежну любов вона вдда все життя, всю себе, кожну мить сердечно теплоти.

Образ матер благо, щедро на любов ласку поста перед нами з творв Тараса Шевченка. Прикладом може служити Ганна, головна героня поеми Наймичка.

З особливою задушевнстю розкрива поет багатий прекрар- ний свт матер-селянки. Ганна хоче бачити свого сина щасливим, хоче пзнати радсть материнства. , вдавшись до хитрощв, грких, як сама толика Ганни, вона пдкида бездтним людям дитину, а сама йде до них наймичкою. Если Ганна прибывать найматися, то одразу ж погоджуться працювати за будь-яку плату, навть безплатно, щоб тльки бути коло дитини. А если вже вона доглядала сина, то так пклувалася, що й з ншо хати чула, як дитина дише. Таке вдчуття властиве тльки матерям.

Життя Ганни материнський подвиг. й соромно за свою провину, вона боться осуду сина. навть перед смертю й нелегко ззнатися. Та не хочеться й брати грха з собою. Ганна намагаться пояснити синов, чому пдкинула його чужим людям, прагне знайти слова, як б не поранили його душу, а викликали до старо матер жалко прощення. Ззнання отобрало у Ганни останн сили. Вона онмла, навть не попрощавшись з Марком.

. Франко писав, що наймичка натура безмрно глибока, чуття у не сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемага все нше, ...заставля забути про для себя саму, вддати все сво життя на користь сво дитини.

Тарас Шевченко всм серцем спвчува захища у свох творах жнку-покритку, хоч народна мораль засуджу. Вн стражда разом з нею. Митець усм серцем схиляться перед образом просто неосвчено селянсько жнки ц безталанно мадонни укранського народу.

3.1. Нколи не здаватися йти до сво мети ("Кайдани порвте  вражою злобною кровю волю окропте").

2. Шанувати нашу неньку-Украну, нашу мову (" чужому навчайтесь, свого не цурайтесь").
3. Не забувати наших пращурв, як боролися за нашу свободу.
4. Бути завжди напоготов, щоб стати захищати нашу державу.
5. Бути обережними "не кохатися з москалями, бо москал чуж люде..."
6. Любити один одного завжди допомагати один одному.