Написати есе на тему : Пригадай чи переживав ти моменти если

Какой минимальный объём слов?

300 слов

Дайте мне час, и я Для вас напишу это эссе

Какой минимальный объём слов?

300 слов

Дайте мне час, и я Для вас напишу это эссе

Вы поправьте что нужно, поэтому что я плохо знаю украинский язык и писал эссе на русском, а перевёл его интернет.

 1-го разу мен довелося пережити той момент, если потрбно було повдомити трагчну новину. Це було досить-таки непримною подю в мому житт, тому що завжди складно бачити те, як боляче при цьому ншй людин.
 Минулого лта мо друз познайомили мене з дуже веселим цкавим людиною. Його звуть Костя. Мй новий знайомий дуже любив ходити компаню друзв по рзних мсцях, в яких можна пофотографуватися, полазити знайти що-небудь цкаве. Звичайно це було цкаво, але частше за все небезпечно. Я, як ще деяк мо друз, намагалася вдмовляти Костю вд походв в так мсця, але вн нас не слухав. Я сама не прогуливалась по таких мсцях, тому що великолепно розумю як можуть бути наслдки. Чи не прогуливались т, хто разом з мною вдмовляли Костю. Решта ж наш друз прогуливались по таких мсцях робили безлч фотографй. Бувало таке, що, полазити по небезпечних мсцях, вони поверталися з саднами. Мен набридло кожен раз дивитися на це все, я не стала з ними нередко гуляти. Згодом мо сплкування з Костею ще клькома нашими спльними друзями припинилося, але це сталося непомтно.  ось, через пару тижнв, мене наших спльних друзв покликав погуляти Костя, але заздалегдь попередивши, що няких походв в небезпечн мсця не буде. Друз одразу погодилися, а я довго мыслила про те, чи варто мен йти. Подумавши, я все ж виршила пти. Мен не хотлося йти тльки з одн причини - набридло видить як вони ризикують через цкавсть фотографй. Але якщо вже Костя сказав, що не буде нчого, то я погодилася. У той день ми довго гуляли, обйшли пвмста. ось, ближче до вечора, Костя завв нас на занедбану будвництво. До цього моменту вс т друз, як з мною вдмовляли його вд походв в ц мсця, вже розйшлися по домвках, я залишилася одна, хто виршив це зробити. Але, як завжди, нхто не став слухати. Друз пшли на будвництво, а я залишилася бля паркану. Минуло всього клька хвилин, я почула вопли. Костя впав з иного поверху на дерево, а потм на землю. Вн лежав весь у синцях порзах, у нього була зламана нога. Мен довелося збгати на сусденьку вулицю до нього додому, щоб повдомити цю трагчну новину його мам. Если я й все це розповла, то побачимо, як й складно це уявити, як боляче й це прийняти, що син малюсенько не загинув.Я так спвпереживала й, намагалася заспокоти. Ми дйшли до будвництва, де вже була швидка допомога полця. Лкар произнесли, що Кост пощастило його стан не такий вже й поганий.
 Повдомляти трагчну новину виявилося для мене непростим справою, тому що я бачила розумла, наскльки важко, наскльки боляче було мам Кстки чути все це. я нкому нколи не побажала б опинитися в тй ситуац, если потрбно повдомляти трагчну новину.