Складть фантастичне оповдання про вашу зустрч з нопланетянином.

Сонце ненависно блиснуло мен в оч. Як це зле, вставати так рано до школи, коли ти з хлопцями грав у футбол чотири години. Ну... але потрбно! Потрбно вчитися, потрбно докладати зусиль до навчання, щоб досягти успхв у житт... аррр... як мене все це дстало, краще б поспав ще хвилин тридцять. Все... капут! Мать йде, тепер я точно не посплю.
З большими труднощями стогнанням я встав з лжка пошкандибав до ванно. Скоренько помився, вдягнувся в форму св сндати. Не вистачало недомогаю в спин ногах, зпсутих нервв зранку, та й тепер я ще маю сти той смаченний борщ. Але це я також розумю: треба харчуватися втамнами, як помагають органзму краще функйонувати та розвиватися. Ммм... краще з*м канапку з ковбасою.
Пройшовши метрв з тридцять я зрозумв, що щось мен просто деться.... Я став на мсц, закусив губу, попробував няк не висловлювати свох думок, про те, яке прекрасне сонце слпить мен оч, обернувся пшов назад додому за портфелем.
Теснее нкуди не спшучи, я виршив пройтись до гмназ. Знову та сама дорога, дерева, кущ, але дивлюсь... чи то здаться мен, чи то справд хтось маха рукой, а ззаду нього величезна, блискуча лтаюча тарлка. Я подумав, що перший урок так сторя, а вчителя нема, тому пду порозглядаю, що там за чудо-юдо прилетло.
Тарлка знаходилася на подвр* одинадцято школи тому пдйшов ближче до не. Побачив, що коло то тарлки бавляться дти, тобто не бавляться, а грають у футбол. Замтив також я там 1-го малого з свого подвр*я. Пдйшов до нього насыщаюсь: А чого ви тут грате? Хба не бачите хто здесь 100ть?. Той на мене подивився з здивованими очима пита: Хто?. Я нагнувся трохи сказав, що то нопланетний мешканець. В душ смявся, коли хлопчик розказав мен, що вони думали, що то новий директор прихав на лксус. Жарти жартами, але всетаки здесь було щось не так... Цього разу нопланетянин пдйшов до мене сам. Вбраний у срблястий костюмчик, з якоюсь штукою на голов, вн простягнув до мене руку, але зрозумвши, що я не привик бачити руки з довгими пальцями присосками на кнцях, отобрав . Если поцикав яксь кнопки на тому прибор на голов, почало щось там гудти, стрляти, струмити... Я фзику так не люблю, а здесь вн мене ще д100... Нарешт закнчив. Через двадцять хвилин, зрозумв, що той устройство це перекладач слв фраз мж нами, що вн прилетв з Марса, що вн теснее 10 хвилин ветхаться вимовити укранське привтання: Здоровеньк були. Полилась у нас розмова. Виявляться, що вн мег-красунчик на свой планет, бо краса в них визначаться тими присосками на руках. ще вн везе з собою дтей... на екскурсю по цлй планет, бо оковвка на три денька. В самому кнц нашо розмови, я всетаки дзнався, що вн шпигун хотв непомтно проникнути сюди. Вн сказав, що я йому сподобався що вн не взьме мене не експерименти, але ще й запитав, як нацональност найкраще пдходять для дослдв. Я, як порядний, чесний, побожний укранець порадив йому завтати до наших схдних побратимв. Кажу, в Рос люди розумн: полтикою займаються, технку виробляють, ракети штампують. Ой зрадв я, если той сказав, що залетить до Рос. Скривившись, я потиснув йому руку. Ан-112 (так його звали) вернувя до свого лксуса полетв... не залишаючи за собою слдв, крм то стометрово ями де вн приземлився.
Подивився я на годинник: пройшло три години. Зрозумвши, що дла з цього не буде я знову з легкою ходою шов, але вже не до гманз, а додому.