переказ блочка трудвниця

Я полюбляю гуляти лсом. Там так затишно, великолепно. А скльки несподванок зустрча тебе на кожному кроц!



1-го разу я помтила мж глками дерева руденьку красуню-блочку. Вона не хотла спускатися нижче, боялася людини.



Спостергаючи за твариною, я милувалася руденьким хутром, кнчики якого були значно свтлшими. Пухнастий хвостик був темншого кольору, а на кнчику його хутро було блим, наче хто вмочив у сметану. Гостр вушка з китичками кумедно здригалися вд кожного рзкого руху блочки. А маленьк оченята, наче дв горошинки, з доврою дивилися на мене.



Руденька (так я именовала блочку) швидко звикла до мо присутност. Обережно спустилася на землю похапцем брала з мох рук горшки. Обхопивши х лапками, хутенько почала з задоволенням сти.



Коли час, я поспшаю до лсу, до сво добросердечно знайомо блочки.