Друг пзнаться в бд!!!! оповданя ДОПОМОЖТЬ БУДЬ ЛАСКА))

Твр-розповдь про вчинки людей
Почався навчальний рк. Разом з цим почалися польов роботи збр урожаю не тльки на колгоспних полях, а й на присадибних длянках. Багато людей теснее вправилися бля городку. Дтвора малюсенька час погуляти на вулиц, сходити на рибалку.

Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолй звернув нашу увагу на те, що злее на город Олекся не викопана картопля. Олексй учився з нами, але нчого нкому не разговаривав. Та ми вс помтили, що вн сумний, не гуля з нами, поспша додому псля урокв. Ми не присваивали цьому някого значення. А вд мами Анатолй та Данило чули, що Олексва мать хвора, лежить у лкарн, батько у вдрядженн, повернеться не быстро. У Олекся ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А оснь наступа з враншнми прохолодами, а незабаром почнуться дощ та заморозки.

Ми нби прозрли, що картопля, буряк, морква та нша городина на длянц Олекся може загинути, бо вн не в змоз сам подбати про город, бо йому треба до мами в лкарню сходити, братика забрати з дитсадка, впоратися по господарству.

Тод ми домовилися, що наступного денька зразу псля урокв взьмемо дома лопати, вдра та мшки пдемо на город Олекся, щоб збрати урожай, допомогти однокласнику. Так ми зробили. До нас ще придналася мать Петрика, яка давала вказвки, радила.

Працювали ми до темряви. Зате вже пзно вечором привезли у двр Олекся багато мшкв з картоплею, буряками, морквою та ншою городиною. Допомг нам це привезти на машин батько Сергя, бо вн шофер.

Олексй не зрозумв одразу, що дться. Але потм йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радост.

Розчулений, вн щиро подякував усм нам за допомогу та увагу до його см.