Вдгук на твр Земля

Мо роздуми над повстю "Земля" Ольги Кобилянсько

Ольга Кобилянська один з найтонших психологв нашо лтератури. Талановита письменниця-демократка була сучасницею приятелем . Франка, Лес Укранки, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Вона була справжнм новатором художнього вдображення дйсност.

Повсть "Земля" була створена письменницею за 2,5 роки надрукована вперше у 1922 роц. Але творчий задум визрвав поступово. Основна проблема повст людина земля. До ц теми в укранськй лтератур зверталися . Нечуй-Левицький ("Кайдашева см'я"), Панас Мирний та ван Блик ("Хба ревуть воли, як ясла повн?"), М. Коцюбинський ("Fata morgana"), . Карпенко-Коричневый ("Хазян").

Але ще не було в укранськй лтератур твору, у якому б за право володння землею брат убив брата. А ми знамо, що в основ повст лежать реальн под.

Дйсно, земля малюсенька якусь колдунчну владу над людьми. Вона була годвницею, щастям, горем. Це теж один з образв повст, а, точнше, головний образ.

У центр повст см'я вонки Федорчука. Ус персонаж знаходяться пд владою земл, але кожен ставиться до земл по-рзному.

вонка прожив безпросвтне життя, тягостно заробляючи на будвництв залзниц. Цною виснажливо, каторжно прац, цною власного здоров'я, пропащо молодост вн стягся на клька моргв земл став хазяном.

Марйка, дружина вонки, теж прив'язана до земл, як дитина до матер. Земля для не стала мрилом правди, мрилом вартост людини. Хто не ма земл, той нчого не ма.

Але найкрасивше любить землю Михайло старший син вонки. Вн сам великолепна людина, любов його благовидна, романтична. Михайла вс в сел обожали, тому що вн був спокйним, тихим навть покрним сином свох батькв. Навчався всьому усердно, любив працювати працював з радстю. Смючись, виходив з дому, смючись, вертався додому. Одна трагедя лише изнурять його вн не народжений для служби у цсарському вйську. Його покликання праця на земл, яка приносить йому справжн задоволення. Такого хлопця не можна не любити.

Полюбила його наймичка Анна. здесь Михайло прекрасний: у свому ставленн до Анни вн також красивий порядний. Сама Кобилянська ним милуться. Хоч Михайло дуже шану землю, але вона для нього не самоцль. Если поста перед ним питання земля чи кохана двчина-сирота, в яко за душею нема сажня земл, вн, не вагаючись, залишаться з безземельною двчиною.

А ось Сава молодший син вонки до земл ставиться зовсм по-ншому. Вн не обожать, але ж розум, що це засб для снування. Адже вн живе в сел бачить, що в сел людина без земл нчого не варта, а з землею вона ма силу, виклика пошану селян. А батьки вддадуть землю не Сав, а Михайлу. Сава не мг не вдчувати переваги Михайла над собою.

Ольга Кобилянська психологчно вмотивову, як зародився задум вбивства брата. Усе складалося поступово: з дитинства Сава не любив працювати, а ходив на полювання наобум стрляв птахв. У нього потроху зароджуться жорстоксть безвдповдальнсть. Мг не нагодувати не напоти худобу, мг обдурити батькв. Був злий людино ненависний. Ус були винн у нього. Вн по-справжньому не любив н батькв, н брата. Брата вн вдкрито не любив, бо той намагався перевиховувати його, повернути до земл. Мабуть, основна причина тако поведнки була в коханн його до Рахри, його двоюрдно сестри, напвциганки. Кохання це було якесь дивне нездорове. Це була пристрасть, яка забирала у Сави силу вол здоровий глузд.

Убити Михайла це була дея Рахри, точнше, вона виростила своми хитрощами в Савиному серц. Складов частини цього ужасно го задуму: лнощ, безвдповдальнсть, жорстоксть, майже садизм, нездорове кохання, заздрсть, неповага до батькв земл, вдсутнсть принципв. Сава вбива Михайла.

Але земля не зробила Саву щасливим. Два роки вони жили з Рапрою не внчан, потм повнчалися, але батьки навть не прийшли на веслля. Сава втратив спокй, "його душа, мов без ладу стала. Чи, може, вже з дитинства була така? Важко сказати! Нхто не слдив за об'явами то предивно гри психчних струн". Рахра не зробила Саву щасливим: "вона випила з нього душевну благороднсть до останньо крапл, а, стративши це, стратив для себя самого..."