СРОЧНО!!!!ДАЮ 30 Банкетов! твр на тему:"разумння слухати - часто вияв не

Ефективнсть длово комункац залежить не тльки вд умння говорити, а й вд разумння слухати спврозмовника або оратора. Разумння слухати - запорука ефективно комункац необхдна умова правильного розумння позиц напарника. У загальному план слухання - це процес сприйняття, осмислення розумння дей думок напарника по комункац. Це вмння зосередиться на мовлення спврозмовника або оратора, здатнсть видлити з його повдомлення не тльки де думки, а й емоц мовцснують рзн типи слухачв. Одних змушують слухати зовншн обставини, наприклад наказ начальника. нш вступають в цей процес з просто цкавост. Але в тому в ншому випадку слухач не матиме глибокого длового нтересу в процес комункац , отже, не буде вдчувати внутршньо мотивац вдповдальност за ефективнсть слухання. У зв'язку з сказаним всх слухачв за вдповдь реакцй можна роздлити на наступн основн види.

Байдужий слухач не цкавиться тим, про що йде мова. Весь його вигляд разговаривать про те, що йому байдуже, про що разговаривать спврозмовник: згаслий погляд, маска смутку або, навпаки, блаженне вираз обличчя, викликане власними роздумами аж няк не з приводу змсту промови разговаривать.

Слухач-угодовець просто прийма де говорить, але так само просто вд них вдмовляться, насправд лише вда, що згоден з промовистою. Насправд, так як його нтерес не зачеплено, вн бажа швидше закнчити сплкування.

Конфлктний слухач демонстру конфлктну поведнку: може викрикувати з мсця, ставити провокацйн запитання т.д. Конфлктне ставлення проявляться також у ммц поз слухача.

Конструктивний слухач. Основна його установка - зрозумти чужу думку. Вн зада питання, але не з метою "втопити" говорить, а для того, щоб з'ясувати детал, знайти точки дотику або розбжност, що сприя появ атмосфери доври взаморозумння.

В даному роздл, оскльки мова йде про вмння слухати, ми будемо говорити про конструктивну слухач, тобто про мотивовану слухач, внутршньо зацкавленй плодами длово комункац. У зв'язку з цим вдразу ж вдзначимо, що важливою умовою ефективного слухання особиста зацкавленсть в отриманн нформац вд спврозмовника або оратора.

У лтератур розрзняють два основних види слухання: нерефлексивне (пасивне ) рефлексивне (активне) [1] .

1. Нерефлексивне слухання (вмння "верно мовчати") характеризуться мнмальним втручанням в мову спврозмовника при очень зосередженост на нй. Таке слухання особливо корисно в тому випадку, если спврозмовник стурбований чимось, вдчува нагальну потребу негайно висловитися, хоче обговорити наболл питання. Вдповд при нерефлексвному слуханн мають бути зведен до мнмуму, наприклад: "продовжуйте", "да-да", "я Вас слухаю" т.д.

2. Рефлексивне слухання поляга в разумнн так органзувати свою поведнку, щоб почути ншу людину зрозумти його. Рефлексивне слухання передбача активний зворотний зв'язок слухача з партнером по сплкуванню пов'язане з розумнням сенсу повдомлень. З'ясувати справжн значення повдомлення допомагають рзного роду вдповд реплки з боку слухача. Наприклад: "Що Ви мате на уваз?", "Ймоврно, Ви думате, що ...", "Як я Вас зрозумв ...", "Чи можемо ми сказати, що ..." т.д.

У дловй комункац важливо використовувати як нерефлексвное, так рефлексивне слухання.