Художнй твр з дприслвниковими зворотами

Як чудово вигляда зимовий лс як гарно в ньому на прогулянц! Все навкруги бле, вкрите мяким пухнастим снгом. На глках могутнх дерев, особливо на широких лапах вчнозелених ялинок, уляглися невелик купи снгу, идентичен на справжн шапки. Вс дерева схилилися, напружен снгом. Коли така шапка пада з глки, вона розпрямляться нби вистрлю, прагнучи до неба.
Небо блакитне чисте, нби сльоза. На сонц блищить снг, переливаючись та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всма барвами веселки навть болячи дивитись на цю розкш природи.
Холодно. Снг хрума вискрипу пд ногами. якщо взяти трохи снгу в руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окрем снжинки, як найкращим витвором мистецтва найчудовшого майстра само природи. Нби якийсь казковий ювелр майстерно вирзав ц ажурн крихтн зрочки.
Дерева в лс скрзь вкрит не тльки снгом, але й нем та памороззю. У лс зимовим деньком тихо, здаться, що вс сплять, вкрит блоснжною ковдрою. Звуки у холодному повтр дуже швидко розносяться лунають на далеку вдстань. Тому чути, що сплять все ж таки не вс ось ворона каркнула, ось сорока застрекотла, а ось подала глас ще якась зимова пташка. А зовсм поряд цврнька синичка. На прогулянку я брав трохи хлба борошна, тому ж насиплю його пташкам, бо в зимовий час м приходиться дуже скрутно находити соб жу на земл, вкритй снговим покривалом, зовсм важко.
Н, точно, сплять в зимовому лс не вс. Ось чись слди на чистому снгу. Хто ж тут бгав? Быстрш усього, це заць у свому блому зимовому кожушку рятувався вд зголоднлого срого вовка або вд рудо красун лисиц.
Сонце взимку ховаться дуже рано, тому не треба баритися. Мен пора поспшати додому, бо на капелюшках ялинок рожев снг, а бл струнк берзки сам стають рожевими та золотавими. Ось спочатку блакитн, а потм фолетов син тн прокрадаються по снгу мж мовчазних дерев. Небо почина червонти на заход, а з сходу стрмко де темрява, яка за лчен хвилини нагонить подорожнього вимусить його поспшати до сво домвки. Вже можна побачити навть тоненький серпок юного мсяця.
Вечор, становиться значно холоднше. А я повертаюсь додому, йдучи вспять по свох слдах, ще раз притоптуючи хрусткий снг. тльки-но я вийшов з лсу, обернувся, а лс уже зовсм чорний на фон синього снгового килима. На добранч, тихий та привтливий зимовий лс, вкритий прекрасним зимовим покривалом, ми ще побачимось!