твр роздум на тему чому я пишаюся свом приятелем з фразеологзмами

У мене не друг, а справжнй скарб. З Петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. Вн завжди був для мене взрцем людини, яка все вм робити, тобто мастака на вс руки. Петя дуже тямущий до всяко роботи, в нього розвинене, як каже мй тато, нженерне мислення. Будь-яку боту вн викону вправно, спритно, прекрасно. Вн обожать роботу, його робота обожать. Все вн разум, у нього золот руки. Уявть: якщо потрбно полагодити якусь рч, то передусм вн подума, а чи можна зробити це самому.  В ветхому гараж вн влаштував справжню майстерню. Чого тльки там нема! Спочатку ремонтував сво та мо домашн реч, а згодом набув тако популярност, що теснее й сусди нколи звертаються з проханням подивитися, чого тече кран на кухн, чому електрична проводка скрить. Мй друг дуже цкава людина, вн потрбний ншим, приносить багато корист свой см та ншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною допоможе. Вн сам несли не суму, мен поруч з ним не сумно. З пд його вмлих рук вийшло вже багато цкавих речей, це приносить йому справжн задоволення. Я у нього багато чому навчився, але найголовнше я зрозумв, що нчого не виника само собою, до всього треба прикласти руки, вддати частку сво душ.