переказ розповдного тексту з елементами опису мсцевост в художньому стил.У текст

В далечин синло море, нжне й прозоре пд свтанковою млою. Золотими порошинками запалювало сонце на хвилях перш скри, в ус сторони розбглися по морю блакитн стежки, невдом шляхи. Але невльники не милувалися з нього. Не радли вони з пишно краси пвденно природи, ан з гр, ан з пахощв невдомих травок. Не смешив х кнець оков близький вдпочинок

Дорога йшла баштанами тютюновими плантацями, потм прнула в пишн виноградники сади, повн персикв, слив, яблук груш, потм знов вибгала на широкий простр серед городв тa плантацй. все ближче майорли крзь зелень похмур присадкуват каффськ веж по той бк затоки.

Каффа довгий час була генуезькою колоню. Року 1475 турки сплюндрували , з того часу вона втратила на деякий час свй колишнй блиск розкш. Керував Каффою султанський намсник, так званий беглер-лупи [135], три-бунчужний баша, якому скорялося, крм Каффи, все Пвденне узбережжя Криму, на гарматний пострл завширшки. В Кафф було багато врмен, грекв, туркв, врев, талйцв та расправамв. Кожен народ мав сво храми, але найпишнш були мусульманськ мечет з колишнх генуезьких церков, серед их найкраща Бюк-Джама з велетенською банею двома мнаретами по тридцять п'ять обймищ заввишки.

З пвнчного заходу обмивало Каффу море широкою блакитною затокою. З слету замикав затоку мис Святого лл. З пвдня обступали мцн вдроги Яйли, а по той бк затоки розкинувся пвнчний степ, аж до Сиваша й Перекопа.

Каффа подлялася на три частини: фортецю, або оплот, мсто передмстя. Фортецю збудували змцнили ще генуезц, оточивши високими мурами з величезних кам'яних обривал з дванадцятьма вежами й чотирма брамами. Веж були чотирибок, на два поверхи, з зубчастим карнизом мж ними таким же зубчастим верхом та клькома бйницями для гармат. Сухий рв оточував стни не так для оборони, як щоб сткали в море грськ потоки псля дощу. Мсто було оточене такими ж мурами з вежами брамами, а передмстя потопали в садах.

Каффський порт кипв кораблями. Струнк венецанськ далматськ бригантини, англйськ галони й корвети, турецьк фелюки, галери та сандали, болгарськ дуби й легк втрильники з Кавказу стояли всумш з срйськими, мальтйськими та кпрськими столчаками. той же втер напинав жовтогаряч фргйськ й пурпурн генуезьк паруси, що й снжно-бл крила спанських фрегатв. Рзномовна юрба заповняла порт, де пахтло мускусом, виноградним вином, солоною рибою, ванллю, смоленим канатом плодами.

Але головний продукт здесь були невльники. Звдси вивозили х в ус порти Середземного моря, а потм гнали караванами до Перс, нд та Арав. На схдних ринках укранка цнувалася так само високо, як черкешенка чи грузинка.

Перед каффською брамою невльникв розподлили. Кожен купець вдокремлював свох бранцв. Знов почався плач лемент. Грко ридали матер рвали на соб волосся, прощаючись з дочками й синами. Як пдстрелен, билися жнки, вдриваючись вд чоловкв, але батг работорговця пдймав х з земл гнав на невльницький ринок.

Сафар розрахував, що сьогодн ринок буде переповнений рабами цни на их дуже знизяться. Тому краще вдвести свй ясир до брата й дати йому вдпочити, а потм продати здорових людей взяти за их дорожче.

Але караван-сарайчик був переповнений. Здесь формувався величезний схдний караван, що прямував до Варшави. Довелося згнати невльникв до кошари й поставити навколо них сторожу. Бранцв розв'язали. Знов забили клькох баранв та недужого коня, знову закурли вогнища. в ту мить, если замикали ворота кошари, примчав Сафар з Горпиною Настею. Коржик помтив х, кинувся до ворт. Настя пдвелася в стременах, крикнула щось, але глас розтанув у галдеж юрби, в воплях погоничв, в тупотнн жеребцов овець.

Цехова сходка

Хома прокинувся пзно. Голова болла, в рот було кисло. Неохоче пдввся вн, випив кухоль пива тльки тод по-справжньому очуняв.

Не встиг вн умитися, як за вкном зарипли вози незнайомий глас спитав:

 Гей, добр люди, де здесь мешка шевський цехмстер?

 А що треба?  висунувся Хома.

 Та нам цехмстра,  разом вдгукнулися Павло й Остап, вигнанц з Львова.

 Я цехмстер. Заходьте!

Приждж зайшли до хати, перехрестилися на покуття низько вклонилися хазянов.

 Рятуй, батьку!