У вас повний текст твору ПД ВКНОМ

Хлопець ще з ранку проник до большого покою роззирався довкола.

Посередин довгий ясеновий стл з ногами, що нагадують арфу. Стл ма величезну шухляду, а в нй усяк папери. Батько х часом перечиту, потм дума над ними. Кругом стола клька крсел з вигнутими плечима. Вони нажималсно скриплять, коли сда на котресь огрядна хлопцева ттка.

Пд столом килим, бабусею тканий. Мать нарка на тих, хто ступа по ньому заболоченими ногами. Це ж памятка!

Мж пччю дверима до спальн високий фотель. Хлопець на нього не сда, боться. Якось св, той так високо ним пдкинув, що малий ледве не впав. Цей фотель сердитий. На кого? Хто зна

Пд вкном вазонки з квтами. Мать дба про цю красоту, а кшка Мурка мандру серед не пасеться. Кажуть, що вона так лкуться.

Над чорною канапою у бронзових рамках з вночками висять фотограф славних людей. Тато вм цкаво про их розказувати. сам зовн похожий на того, що його звуть Шекспром. Лиш браку таких самих бороди та вусв. Тато смться й каже, що Шекспр не борода й вуса, а т дв велик книги, що х вн чита, як молитовник. Найбльше хлопчина обожать дивитися на портрет дда. Зна про нього багато благого.

Крзь вкно вдблиски вд сонця падають на портрет золотими кроликами. Ддо ожив. Усмхаться дивиться на внука. Направду дивиться. Чути вопль хлопця:

-      Мамо! Ддо дивився на мене смявся!