Казка про займенники

У давн часи в одному царств жили соб добр та весел люди. Вони працювали не покладаючи рук тому хня держава прославилась багатством та достатком. А недалеко, серед темних скель у Чорнй печер жила злобна чаклунка. Вона издавна розмрковувала над тим, як завдати шкоди людям. Чаклунка брала свою чарвну палицю, стукнула трич об землю промовила: Хай ц щасливчики забудуть сво мена, хай дти забудуть мена батькв, а батьки мена дтей. Тод вони обовязково посваряться. враз люди стали зл, роздратован, сумн. Так тривало доти, доки мешканц царства не зрозумли, що вони забули сво мена, мена знайомих, назви всього, що х оточувало. А як повернути мена, як дзнатися про назви предметв вони не знали. 

Якось до хнього королевства потрапив добрий мудрець, люди розповли йому про сво горе попросили про допомогу. 

Добре, я допоможу вам повернути сво мена, але це буде не вдразу, пообцяв мудрець. А поки що я дам для вас слова замсть мен назв, як забрала злобна чаклунка. Запамятайте, ц слова будуть тльки вказувати на особу чи предмет. Ви зможете говорити мж собою, не називаючи мен та предметв. Наприклад: кожен з вас про для себя говоритиме Я, а якщо вас буде багато Ви. Розповдаючи про когось або про щось, кажть Вн, Вона, Воно, а якщо х багато Вони. А поки прощавайте, я йду до злобно чаклунки. 

Чаклунка погодилася вддати людям хн мена за умови, що мудрець вдгада загадки. 

- По блому полю чорним маком сяно. 

- Не дума, не гада, а нших навча. 

- На рынок не знайти, на вагах не зважити. 

Мудрець вдгадав загадки, чаклунц довелося вддати людям мена. Але мешканцям веселого королевства дуже сподобалися слова, як м подарував мудрець, вони залишили х соб, щоб уживати у мовленн замсть мен.