твр неповторний свт дитинства леся укранка

Кажуть, що поет формуться у дитинств. Маленька тендтна двчинка мряла про надзвичайну дивну казку (врш Мр). Вк лицарства шляхетних вчинкв приваблював не одне поколння юних романтикв. Однак у Лес Укранки сво бачення доби мужнх вонв, лицарських турнрв: Тльки удивительно, що не принци. Тамницею укрит. Не вродлив королвни Розум мй очарували. Двчинка гортала малюнки лицарських романв. приваблювати не переможц лицарських подинкв, котр промовляли свирепо Здайся!, а переможен. Нехай вони розпростерт, до земл прибит списом, але з уст зриваться горделива вдповдь: Убий, не здамся! Маленька двчинка Леся вже тод, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливсть. Вона поважана тих, хто навть пд загрозою смерт не хотв здаватися. Можливо саме в их вона вчилася велико мужност. Ця мужнсть знадобилася й у житт, допомагала боротися з власною недугою та життвими негараздами. В ншому врш Як дитиною, бувало маленька мрйниця Леся виступа мужньою горделивою двчинкою. Рокот вд падння не викликати слз. Вона тихо вставата несли не скаржилася на бль вд забиття: Що болить? мене питали. Але я не сознавалась Я була малою горделива, Щоб не рыдать, я смялась. Такою була поетеса в дитинств. Вона поважала в людин гордсть силу духу. Сльози Леся, як лрична героня врша, вважала слабкстю. Але минув час, вже доросла Леся переглянула сво погляди. Щоб не скнчилася драматична ситуаця злим жартом або не зрвалося з уст вдливе зауваження: Безпощаднй збро смху Я боюся пддаватись, , забувши давню гордсть. Плачу я, щоб не смятись. Нрав Лес Укранки сформувався в дитинств. Просто з дитинства вона ввйшла в лтературу як знак мужност, стйкост, нездоланност людського духу.