стислий переказ вершники спшилися

У першй новел Подвйне коло розкрито складне життя роду Половцв, як жорстоко непримиренно розднан подями громадянсько вйни. У кривавому бою сходяться брати. Був серпень 1919 року. Загоном добровольчо арм генерала Антона Денкна командував Половець Андрй. Кучу кнного козацтва головного отамана Симона Петлюри вв Половець Оверко. Так сталося, що у цьому бою перемогу одержав Оверко. Поранений Андрй опинився в полон у брата. Чи ворухнеться у серцях братв щось живе? Здаться, так. Ось Оверко пита в Андря, що йому згадуться. У них спльне життя, спльн спогади, спльн батьки Хба цього замало? Андрй нагаду Оверков батьков слова: Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду. Чи зглянувся брат на брата? Н. З погордою(вдповв брат братов: Рд це база, а найперше держава, а если ти на державу важиш, тод хай рд плаче, тод брат брата заруба, он як! Нчого, втшаться Оверко, рд переведеться, держава стоятиме. вбива брата, не слухаючи ан його благань, ан його проклять. А в степу, десь далековато, бля моря 100ть хнй батько з теплотою згаду синв. Не зна вн, що десь серед простору вже лежить неживий син Андрй, а в смертельному двобо зйшлися нш його сини Оверко та Сашко з Панасом. Махновець Панас зупиня чотирнадцятирчного Сашка, що хотв був добити пораненого Оверка. То, може, цього разу вбивства не станеться? Оверко нагаду братам слова батька про згоду. Але в Панаса сво мркування: рду державу вроста, в закон та обмеження, а ми анархю несем на плечах, нащо нам рд, коли не треба держави, не треба родини, а вльне спвжиття? Проклинаю для тебя, гукнув Оверко, повторяючи слова не так давно вбитого ним брата Андря. Не зглянувся Панас. дине, на що спромгся, обом братам яму викопав. По обличчю Панаса Половця бгли дощов крапл, збоку здавалося, що вн слзно плаче коло готово могили, у всього загону текли дощов сльози, це була ужасна рч, щоб отак рыдав грко цлий вйськовий загн, а дощ на вгавав. То, здавалося, сама природа, сам Бог плакав над тю гркою могилою, бо не було справжнх слз у людей. Аж здесь де не взявся загн нтернацонального полку на чол з ваном Половцем. рол помнялися знов. Знову перед ваном стоять полонен брати Панас та Сашко, а ван м промовля, що скрзь по степах судяться зараз дв правди: правда багатих правда бдних. Вн виголошу славу Радянськй влад Червонй Арм, вн вважа, що правда тльки на його боц. Панас не чекав соб милост, вн бачив, як загинули його вояки, що х вн збирав як зерно до зерна, а нш з их стали не його. У нього промайнуло в голов дитинство дитяч роки на шаланд, нчн влови, запах материно одеж, неосяжний простр моря. Згадав тод Панас батьков слова про згоду, та пзно й марно. Сильнша виявилась правда вана. От бачиш сам, що рд розпадаться, а клас 100ть, весь свт за нас, Карл Маркс. Панас проклина брата , вихопивши брауннга зпд френча, запуска соб в рот кулю. Так ван Половець втратив трьох братв. 1-го роду, сказав(комсар)Герт, та не одногозтобою класу. Такий категоричний пдсумок нби обрубу усяк роздуми над подями. А замислитися над чим. Ю. Яновський емоцйно переконливо зображу трагчну сущность громадянсько вйни розпад родини, розпад нормальних людських стосункв мж тими, хто народом, отчизною. Чого варта будь-яка правда, якщо в основ лежить право на вбивство заради дей ось у чому гуманстична дея ц новели. Цна великих соцалстичних перемог чи не завелика для нашого народу ?