твр на тему у щаст вчного. два рвних крила троянди й

У назв теми мого твору, яка вже стала влучним афоризмом, утелена важлива неувязка нашо доби.

Ще Леся Укранка у свой безсмертнй Лсовй псн поставила важливу делему боротьби за щасливе, духовно багате життя людини. Устами лсово двчини Мавки вона звертаться до Лукаша: Не зневажай душ сво цвту Людино, яка ти? Чи справд прекрасне тво життя? Чи благородн тво поривання, чи, може, загрузла в болот буденщини, як Килина? Яке тво щастя? Над усма цими питаннями примушу задуматись Лсова псня. У приватновласницькому свт, який калчив душу людську, люди не могли бути по-справжньому щасливими. Але Лесина Мавка щиро врила, що в майбутньому людина повернеться до краси, природи й мистецтва.

Великим митцям узагал властиве мислення масштабне, як здатнсть сприймати й осмислювати свй час одразу, у конкретний момент життя, а не з далековато вдстан, если воно 100 сторю. Бльше того: полт думки таких митцв вдкривав те, чому свдками ми стамо сьогодн. От Олександр Довженко також врив, що людина ще повернеться на враншню росу, вн пдкреслював, що щастя людини й у тому, щоб навчитись бачити зорв калюжах.

Свого часу, ще наприкнц 50-х рокв XX столття, на сторнках газети Комсомольська правда розгорлась гостра дискуся про фзикв лрикв, про роль мистецтва в нашому житт. Збрки М. Рильського Троянди й виноград, Голосвська оснь стали гарячим вдгуком поета на злободенн питання. Через знакчн образи троянд винограду митець глибоко й поетично розкрив радсть повнокровного буття людини, разумно показуючи, у чому поляга смисл, глибина щастя:

Ми працю любимо, що в творчсть перейшла,

музику палку, що нжно серце тисне.

У щастя людського два рвних крила:

Троянди й виноград красиве корисне.

Суперечки ц не затихають сьогодн на початку XXI столття. Нередко виходять поза суто флософськ сфери, стають темою бурхливих пристрасних публчних обговорень. Напевно, не треба розшифровувати, що фзики за рацоналстичне ставлення до життя, а лрики вдстоюють необхднсть дяти за велнням серця. дйсно, слд замислитися про етичну стратегю людини нашого часу: чим озброюватися в умовах нравственного вибору емоцями чи розумом?

Звичайно, кожному доводилося чути таку характеристику: Вн людина серця. Так хотли сказати про когось, хто у свох вчинках керуться почуттями. Если ж говорять: Вн людина розуму, маться на уваз схильнсть дяти, керуючись логкою. Так кому ж вддати перевагу тому, хто вдчува, чи тому, хто мрку?

Певно вдповд чекати не доводиться. Симпат одних завжди будуть на боц рацоналств, симпат нших на боц емоцоналств. Та, вдповдаючи так, кожен, сам того не помчаючи, пдключаться до суперечок, що флософи ведуть з прадавнх часв: чим слд керуватися в життвих ситуацях розумом чи почуттями.

Звичайно, прихильникам рацоналзму сразу перемагати легше, тому що головним доводом у суперечц вони висувають намряну ними вдповднсть часу. Сучасна людина, мркують вони, зумла пдпорядкувати соб час, простр, енергю, пдпорядкувати обачливо, тверезо, рацонально. щоб не вдстати вд столття розуму, знання, потрбно самому бути рацональним. Але, з ншого боку, коли у важкй ситуац все довго зважуш, нередко взагал не отримуш жодного ршення, нарешт можна втратити потяг до щастя в цьому розумнн, бо як казав Р. Ролан, коли в житт вже нема ншо мети, як себелюбне щастя, життя ста безцльним. Насолоджуватися свом щастям велике благо, але ж мати можливсть длитися ним ще бльше. Вдчуття щастя зроста вд того, що людина роздля його з ншими. У такому випадку вона сама збагачуться тю користю, тим добросердечном, яке приносить, роздля радсть, доставлену нею самою.

Удивительно, невже впродовж багатьох рокв люди не змогли дйти явного потрбен альянс серця голови, розуму душ. Напевно, майже вс приходять до такого висновку: не можна протиставляти розум емоцям, голову серцю. Але це теоретично. А в житт? У кожному конкретному випадку? Чи так це светло просто? Хба не трапляться так, що люди були сповнен благих намрв, бажали добросердечна, а благо обернулося злобном для того, про кого дбали, для того, хто дбав?

Як би то не було, не слд забувати, що щастя людське не тльки життя без проблем печалей, коли гармонйно поднан можливост й бажання, корисне й прекрасне, щастя це стан душ.