переказ самарський собор дмитро яворницький

У роман Собор Олесь Гончар викрива найменш симптоми духовного неблагополуччя, яке почало загрожувати нашому суспльству, розвнчу психологю духовного браконьрства. Його важлив концептуальн центри мають мсце не тльки в мркуваннях з приводу того, що вс ми свдки руйнац, по сут, й причетн до не (Руйнумо тим, що осторонь 100мо Руйнумо свою байдужстю), але в сторичних паралелях, як особливо вдкрито загострен у вставнй новел Чорне вогнище. Останн засвдчують: той, хто руйну, неминуче деграду. Для пдтвердження пдсилення звучання дано де в цлому у твор введено образ Дмитра вановича Яворницького, вдомого вченого сторика, археолога, фольклориста, етнографа, письменника Саме в його вуста вкладено вдповдь Несторов Махнов (певно, саме руйнування та виборювання справедливост нечистими засобами згубили силу його вйська) : то не деал, до якого йдуть через руни та через трупи. Ця надзвичайно мужня людина (бо ж не побоявся стати на шляху з пратами степв, розкудланими синами анарх, що пян вдерлися до храму краси, стор, храму зодчества козацького поводились у ньому, як в конюшн, пдтвердивши тим одну з легенд, як поширювались про нього: Нчого, кажуть, не боться: н господа, н сатани, н само смерт) глибоко усвдомлю надзвичайно важливу стину на руйнац та кров не створити нового. Вчений ршуче зупиня розгульну силу махновцв. Серед розвихрено стих доби, безладдя вн зумв вдстояти сторичну памятку, щомит ризикуючи власним життям, зберегти для народу.
У роман Собор образ Дмитра Яворницького переважно розкрито у трьох основних качествах: людина, неповторна ндивдуальнсть; громадянин-патрот, син Украни, сучасник складно герочно доби; самобутнй талановитий вчений, хранитель скарбв народних. Концепця образу складаться як итог уважного серйозного, хоча субктивного прочитання бограф Д.. Яворницького, спогадв про нього, переказв, легенд. Визнаючи спввдношення Яворницького-людини дослдника, хранителя цнностей народних, шукаючи домнантну виду, Олесь Гончар зверта увагу то на детал портрету (самою поставою, кремезнстю, вусами живий запорожець!, кремезнющий характерник, огрядний, крутоплечний грамотй з запорозькими вусами, козарлюга, сивоусий Яворницький, вусатий велет, могутня постать), то на риси внутршнього свту (На твому боц сила, на мому правда. Сила розвться, а правда несли!; Дух руйнвний, стихя руйнацтва це не моя стихя; ствердження, що його правда на верхах храму, на його шпил), то на герочн риси вдач гуманста суворо епохи (Яворницький смливо кида у вч махновцям: Паливоди! Розстьоби. Горшкодери! Гетьте з собору! не дозволя м порядкувати в ньому). Академков були чуж люди, позбавлен духовност, як не спроможн до будь-якого високого руху, обмежен й примтивн у свох прагненнях. Активзаця суспльно-сторичного фону розширила можливост для вдтворення постат Дмитра Яворницького в соцальному та психологчному планах. У роман розкрито нерозривний звязок двох граней творчо вдач героя та його дол: народност, громадянсько мужност, на дл, а не на словах, любов до Втчизни, синвського разом з тим батьквського ставлення до не. Образ Д. Яворницького характеризують передусм легенди та перекази, як побутують в люд про як розповдають Махнов його радники-теоретики (про те, що оковито царев не дав, професор, а пшки вс степи обходив, пороги щороку проплива, руки-ноги на хортицьких скелях поламав, та все т козаччини дошукуться, кожну степову могилу обстежив, скарби нечуван здобув для свого музею, воскреша славу минулих вкв, задля не живе, всьому свтов поклав розповсти про лицарв козацько республки, про козаччину томи понаписував, вс перекази про запорозьких характерникв позбирав, . сам отав як характерник), його д та вчинки безпосередньо, нш персонаж. Нестор Махно залишився пд враженням вд зустрч з ним, не змнивши думки, що склалась ранше: Не густо зустрнеш у житт таких Яворницьких! В базу характеротворення виду покладено принцип контрасту. (Наприклад, Рпн мене малював, а ти хочеш рубати, шмаркачу!).
Образ Дмитра Яворницького взрець для всх поколнь. Це добре усвдомлю герой роману Микола Баглай (у хронотоп твору перехрещуються дв сторичн епохи). Вн переконаний, що вчений знайшов у козацьких могилах саме те, на що так бдн його нащадки, дух козацько республки, затоптано невгласами, дух непокори патротизму. Дмитро ванович Яворницький був з тих сторикв, як завжди вдчувають звязок минулого з сучасним, котр в тсному звязку науки життя вбачали запоруку розквту науки полпшення життя. Подавши образ справжнього патрота сво земл в минулому, О. Гончар заклика сьогодншн майбутн поколння берегти сво корння батьквщину, без цього не може бути н повноцнного життя, н взагал снування нац.