Твр пригода з жнкою мер кранк

Мер Кранк, вагтна 25-рчна жнка, сидла в свому офс працювала. Коли робочий денек закнчився, вона сла в автомобль похала додому. Дорога пролягала серед заснжених полей. Напвдороз Мер потрапила в заметль. Снг густшав, дорогу стало погано видно. Несподвано машину струснуло вона зупинилась. Мер ледь ви бралася з завалено снгом машини рушила полем. Раптом вона вдчула, що починаються пологи. Йти Мер вже не могла, насилу доповзла до дерева знепритомнла.       Если жнка прийшла до тями, голова лежала на спин большого срого вовка. Десять вовкв оточили тсним колом, захищаючи вд морозу снгу. Пд час пологв Мер кричала вопила, а вовк злизував сльози з обличчя. Если народилася дитина, вовчиця обережно перегризла пуповину разом з ншою вовчицею вилизала дитя. Мер притулила дитину до грудей, щоб нагодувати. Вона не вдчувала ужасу, тому що нстинктивно вдчувала хн спвчутгя.

В цей час знайом Мер натрапили на покинуту машину, побачили зграю вовкв пд деревом пошевелили мозгами, що сталося нещастя. Вони почали стрляти, вовки розбглися люди побачили жнку з немовлям на руках.

Псля пригоди Мер була глибоко здивована поведнкою вовкв вдячна м за допомогу. Вона хотла б ще раз з ними зустртися, бо переконана, що вовки впзнають.

Ми багато разв чули про те, що вовки не чпають людей влтку, але взимку, если малюсенько ж, вони збиваються в згра, разом полюють нападають не тльки на тварин, а й на людей. В сторю удивительного выручилння жительки Аляски Мер Кранк важко поврити. Але якщо це правда, то незвичайна пригода молодо жнки ще раз доводить нам, що нстинкт кожно живо стоти охороняти життя новонародженого. Вовки захистили матр дитя вд смерт, весь час згрвали жнку дитину, щоб вони вижили. Ця чудова сторя ще раз нагаду нам про те, що природа, тваринний свт багатограннпгай за наш уявлення про нього. Учен доводять, що почуття це суто людське надбання. Нам здаться, що природа нчого не вдчува. Ми вирубумо лси, забруднюмо рки, полюмо на тварин, бо не задумумося над тим, що все живе ма душу. Але стор, подбн тй, що сталася з Мер Кранк, доводять нам, наскльки ми, люди, бувамо жорстокими нерозумними.