Скласти казкову розповiдь про горiх чи каштан

Федько висв на глц горху та гойдався. Угорувнизугорувниз так отдал, поки на землю не впав зелений плд дерева.

Нарешт! задоволений хлопець кинувся до свого трофею.

Зненацька втки охопили його з усх бокв. Гнучк стебл заплели ноги та пдняли високо-високо у скроню ветхого дерева. Федько опинився у самому центр скрон, окутаний листвою.

Чому ти турбуш мене, хлопче? шурхт листя складався у слова, а слова в речення.

Хто це? злякався Федько.

Це я, Горх.

Та невже! Чим докажеш? один з листв шмигнув до ши Федька та почав лоскотати . Федько почав смятись:

Добре, Горх, я тоб врю. Та чому я для тебя турбую?

Хлопче, моя справа не сплкуватись з малими грубянами, тому краще сам подивись.

Глки дерева розступились Федько побачив, як маленька рижа блочка пдбга до дерева. Пд деревом лежало багато горхв, але блка не брала жодного, а навпаки припорошила землею один з плодв.

Дякую тоб, Блко. Ти допомогла мен, а я допоможу тоб, з цими словами Горх скинув донизу большой стиглий горх.

Дякую, пропищала Блка побгла геть.

Глки дерева закрились з одного боку вдкрились з ншого. Там серед глок сидла синиця. За одну секунду вона злетла донизу, вхопила один з плодв на земл, вднесла його отдал вд дерева оборотилась.

Дякую тоб, Синице. Ти добре попрацювала заслужила винагороду, мовивши, Горх скинув найстиглший з горхв. Той розламався навпл. Синиця вхопила золоте ядро та полетла.

Ти бачиш, хлопче? Мен допомагають я допомагаю у вдповдь.

Я зрозумв! закричав Федько та полз донизу.

Наступного денька вн прийшов з лопатою та закопав ус-ус плоди, сбросят деревом. А наступного року плоди пустили перш ростки, даруючи життя майбутнм деревам.

Дякую тоб, хлопче. Ти допомг мен я допоможу тоб.

Того року Федько мав найбльший сбор горхв.