яблука составить сочинение

Прямо пд вкном мо кмнати росте яблунька. Пам'ятаю, як я все лто чекав, коли вже зможу поласувати плодами. Аж ось наприкнц лта ми з ддусем потрусили деревце, схопили по яблучку. Та тльки вкусили вдразу искривились. 



Ой, яке ж грке та погане! сказав я. Зрубай, дду, це дерево. Воно нам не потрбне! 



На що ддусь, посмхнувшись, вдповв: 



У природ не бува нчого зайвого. Почекаймо весни. 



Навесн я знову прихав до села. Ддусь нагадав мен про нашу давню розмову повв мене до яблуньки. Гострим ножем розрзав стовбур, а в розколину встромив паросток з ншо яблун. Потм замастив рану замазкою, обв'язав ганчркою. Я зрадв: 



Як гарно, цього лта намся вже яблук досхочу! 



Не поспшай,- вдповв ддусь. Треба ще попрацювати, допомогти деревцю. 



Ултку ми з ддусем спостергали за нашою пдопчною. Поливали, коли було дуже сухо. Знищували нахабних шкдникв. А яблунька тршки похворла, потм швидко одужала й почала набиратися сил. 



Я не дочекався урожаю н цього лта, н наступного. Але на третю весну вкрилося деревце рясним бло-рожевим цвтом, а восени на яблун красувалися вже не маленьк кислиц, а велик рум'ян яблука. смачнших плодв я ще не куштував нколи вжитт! Недарма кажуть: "Як дбаш так маш". 

У нас в саду росте яблуня,через рк вона багато принесе яблук.