як другорядн члени можуть бути наявн в поширених називних реченнях? чому?

Граматична основа простого речення, як правило, складаться з пдмета присудка- головних членв речення (у реченн Я розповдаю пдметом слово я, присудком- розповдаю).

Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Свта. Встаю. Йду. Мыслю.)

Речення, в яких лише граматична база, називаться непоширеними.( Лс шумить)

Т, в котрих хоча б один другорядний член речення- поширеними. (Нч прийшла в мсто). 

 Речення можуть поширюватися означеннями й додатками, але не обставинами (Глибок борозни лт (М. Хвильовий)), оскльки обставина передбача наявнсть дслова-присудка. нколи називн речення можуть починатися вказвними частками ось, от, он (Ось Каховка (О. Довженко)).

У називних реченнях може бути наявна оцнка предмета чи явища мовцем, що виражаться рзномантними частками та окличною нтонацю (От тоб й свято! Ну йм100! Що за нахаба!)

Називн речення найчастше вживаються в художньому, публцистичному розмовному стилях мовлення (Вечр. Тиша. Зор).