твир-розповидь на тему подррож до осиннього парку

Вчора ми з мамою прогуливались гуляти до парку. Це було одразу псля того, як я прийшов з школи. Стояв сонячний, але холодний та втряний денек. В оснньому парку золоте, червоне та бордове листя засипало дорвейжки пд ногами. Втер пднмав листя з земл та кидав х нам пд ноги. ншим перехожим - теж. А з дерев нсся справжнй золотистий дощ! Це втер зривав листя з дерев, яке ще не встигла опасти. Так от витвки осннього бешкетника!

Сонечко яскраво свтило, тому в парку було радсно та светло. Я познайомився там з хлопцями, ми разом носилися по доржках, ховалися мж деревами. Ми розкидали листя ногами, набирали цл букети та розкидали по втру. Ще ми валялися в купах жовтого листя. Воно було таке чисте та свже, що нхто не боявся забруднитися.

Було весело. Шкода, мами потм на нас нагримали. Мовляв, досить дихати холодним повтрям, що це ви гортанью застуду ловите. справд було холодно, я був у куртц, шарф та шапочц. Псля бганини стало жарко , ми сперечалися з мамою, чи потрбно знмати шапку. В пдсумку прийшли до компромсу. Я спершу зняв шапочку, але потм надв знову.

Поверталися ми додому на заход сонця. Чудовий осннй денек минув! Шкода, вн виявився кратким, адже восени темрява наста рано. Псля школи час прогулянки промайнув так швидко. А починався цей денек похмуро. Вранц сонце довго видряпувалося крзь оснн хмари. А потм оснь виршила подарувати нам гарний день перед дощами. Щоб ми добре вдпочили та не сумували потм