стислий переказ твору Лсове Життя на пвтори сторнкидаю багато балв

Як одвиру хурделицями зима, а сонечко згр землю та води, збираться Данило Коряк до сво лсово сторожки. Там вн ма обергати вд усякого зла цлий лан лсово розсади: дрбненьких дубкв, що не так давно ще спали в жолудях, берзок, кленочкв, осичок приземкуватих пухнастих сосонок, похожих на жакв.

Збравшись, вируша в дорогу, покликавши за собою малого, проте бдового рудого, криволапого песика Кузьку.

йдуть.

За плечима в Данила лантух, у якому усяка-всячина, рушниця, на ногах поклен большими латками (щоб не проткали) гумов чоботи, а на ремнц поверх старого пджака шкрян торбинки з набоями.

хоч як важко Данилов нести свй лантух, старий, одначе несе, бо зна, що без усього того блага, що в нього за плечима, у лс, далековато вд села, не проживеш.

Данило високий на зрст цибатий, як лелека, тому де швидко. Зате Кузьц доводиться бгти, хекаючи висолопивши язика. У Кузьки неоднаков вуха, одне нашорошене, приятеле опало й телпаться, як неживе, схоже, як Данилова шапка одне вухо вгору, приятеле униз..

Дорога до лсу низова, де-не-де перелита повнню, хоч не глибоко: Данилов можна перебрести, а Кузьц треба оббгати кружка, по сухому, якщо старий не взьме його пд пахву та не перенесе. Проте Кузьц дужче подобаться оббгати, бо по дороз можна буде погавкати на лелек, що, немов сажнями, обмрюють кроками калюжки, шукаючи поживи.

Лс зустрча Данила, як батька: глля немовби розступаться з-понад стежки, щоб вн не вдряпнувся, пеньки немовби вдступають вд не, щоб вн часом не спткнувся. А сонечко просваться крзь молоде листя та цвт бешеных яблунь.

Данило повертаться до сторожки, назбиравши дровець, розклада багаття. Дим вд нього пдйматься вгору, тод здаться, нби ус дерева цвтуть.

УТомившись за денек, Кузька ляга бля багаття, кладе голову на передн лапи й, не клпаючи, дивиться на вогонь. А сонце сда за гору, повол змовкають пташки в лс входить вечр.

Чудов мсця на Пвнчнм Днц Якщо для вас несли не доводилося там бувати, обовязково побувайте. Ви з Харкова потягом дете до Змва районного центру Харквсько област. У Змв ви взьмете човна попливете за течю Пвнчним Днцем А пливти потрбно в червн

Пливучи, будете милуватись чудовими кравидами. Лворуч зелентимуть заливн луки, уквтчан ромашкою, конюшиною, дзвночками, а нод серед зелено соковито трави червоно гортиме квтка степового цветка або бешеного маку.

скльки ви пливтимете, вас втатимуть свом щебетом весел жовтобрюшки, канарейков трясогузочки, пдпадьомкатиме на вашу честь перепел дерчатиме деркач, з посвистом зриватимуться кулички, а в затоц, укритй лататтям блими ллеями, вас зустрчатиме сра чапля. На правому високому берез в кущах лщини розриватимуться солов

Так ви допливате аж до Коропового хутора. Наближаючись до нього, Пвнчний Донець ширша, 100 глибшим, повноводншим. Тут вн уплива в лс. З обох сберегалв над ним схиляються зелен вти дерев, утворюючи казкову алею-тунель

Як випливете ви з але, на вашому шляху буде невеличкий острвець, зарослий вльхами, вербами, високим очеретом.

А на тому полуостров побачите прикритий очеретом благенький курнь в курен зелено трави настелено, щоб можна було подрмати годину-другу.

Щоб з лвого берега переправитися на правий, неподалк буде пором, бо лвим берегом ген аж куди пшли луки. А на правому берез серед лсу величенька галявина, де й розлгся Коропв хутр, з хатами, з садками, з городками

Який же вн чудовий Коропв хутр! Ну, просто як лс Хуторяни для вас вдразу ж скажуть, що в них не хутр, а рай!

А якщо запитате х, чи бачили вони рай, хуторяни, не задумуючись, дадуть вдповдь, що рай тут, у их. А коли ви вже захочете, щоб на свй бк х переманити, то скажть, що у их краще, нж у раю! Вони для вас привтно усмхнуться скажуть, що ви мате рацю. Отакий Коропв хутр!