зробть переказ твору.безотлагательно!даю 20 балловВн несли не вопив. Несли-несли не плакав.

Зробть переказ твору.безотлагательно!даю 20 баллов

Вн несли не рыдав. Нколи-несли не вопив. Навть у дитинств, навть если був немовлям, батьки не чули його крику, не бачили слз.


Якось вивалився з колиски додолу. Буцнувся головою об твердющу пдлогу лежав, тльки кректав.


що за дитина?дивувались доросл. Мов камяна.


А здесь на сьомм 10-ку життя вперше розплакався. Сльози лились лились: мовчазно, грко, невтшно, як тльки можуть литися в старо людини. Йому було сором оцього нестримного плачу, вн сердився на себе за нього, казав сам соб: "Через кого я плачу, через сопляка!" нчого не, мг з собою вдяти.

А день-бо починався як несли ясний та гожий. Радсно вливався в його невелику кмнату, обставлену старенькими меблями, дихав такою бадьорою свжстю, що вн, прокинувшись, скочив з лжка як молодий.


перше, що побачив, свй святковий костюмчик. Почищений, випрасуваний дбайливо невсткою, костюмчик висв на спинц стльця, вн одразу ж подумав, що треба почепити медал. так йому закортло це негайно, в цю ж мить зробити, що вн не витримав, як був у трусах, пдбг до комода, потягнув на для себя шухляду.

На нього так вйнуло устояними пахощами речей, що роками лежать на одному й тому ж мсц. То були переважно реч дружини, яка померла 10 лт тому: коробочки, пудрениц, флакони й флакончики, висохлий тюбик губно помади, бгуд, перламутров гудзики, клубочки вовняних ниток, голки й гачки для вязання все це вн ревниво берг, не разрешав чпати навть невстц.

тут же стояла мальована палехська скринька. Подарована йому на пятдесятирччя дружиною. Обережненько взяв, вдчуваючи пальцями тверду вдполровану поверхню, повернувся до лжка. Св, амурно поставив на колна, пдняв кришку.

завмер.

В скриньц, на малиновй бархатц, завжди лежало його пять медалей: "За перемогу над Нмеччиною у Великй Втчизнянй вйн 19411945 рр.", на честь тридцятирччя ц перемоги три "За вдвагу". Рдксний набр трьох медалей, що х мало хто мав у минулй вйн. Медал завжди лежали, старанно викладен в акуратний рядок, наче пришпилен до малинових грудей. "За вдвагу" мерехтли добропорядочно срблом, дв нших золотисто сяяли бронзою. Вн х сам завжди складав, не довряючи навть друлрин, если та була ще живая, одну по однй, протираючк дбайливо хусточкою, здуваючи з муарових колодочок щонайменш пилинки, завжди хвилювався, пдймаючи кришку: було таке вдчуття, наче медал весь час чекали на нього.

Тепер же не поврив тому, що побачив: не було трьох медалей. Тканина аж орала, пограбована, до малинових нервв обдерта, а дв осиротл медал пригнчено одсвчува-ли враз потьмянлою бронзою.

"Хто?.. Як?.. Та цього бути не може!"

Зблиснула думка, що вн не так х поклав. Що помилково прикрив малиновою бархаткою. Перевернув, витрусив дв, що лишились, скринька сумно зблиснула полакованим дном.

Кинув скриньку, побг до шафи: вдалося, що медал висять на ншому, старенькому вже пджаку. Що невстка, забираючи прасувати костюм, брала й перевсила. Ось вн сразу вдгонить медал звично засяють на срй тканин.

Нема.

А може, невстка десь поклала й забула? Могло ж таке бути! Перед тим, як прасувати, зняла, вони тепер лежать десь на кухн.

Ну, звсно ж, на кухн!

Поспхом одягся (невстка пдхоплювалась рано), сунув ноги в капц, сторожко, щоб не грюкнуть, не рипнуть, вийшов у коридор.

Зробть переказ твору