Текст твору Могила Тараса Шевченка

Свте тихий, краю милий,

Моя Украно,

За що для тебя сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схд сонця

Господу не молилась,

Чи ти дточок непевних

Звичаю не вчила?

Молилася, турбувалась,

Денек нч не спала,

Малих дток доглядала,

Звичаю навчала.

Виростали мо квти,

Мо добр дти,

Панувала я колись

На широкийм свт,

Панувала... Ой Богдане!

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матр,

На свою Вкрану,

Що, колишучи, спвала

Про свою недолю,

Що, спваючи, ридала,

Виглядала волю.

Ой Богдане, Богданочку,

Якби була знала,

У колисц б задушила,

Пд серцем приспала.

Степи мо запродан

Жидов, нмот,

Сини мо на чужин,

На чужй робот. /253/

Днпро, брат мй, висиха,

Мене покида,

могили мо мил

Москаль розрива...

Нехай ри, розкопу,

Не сво шука,

А тим часом перевертн

Нехай пдростають

Та поможуть москалев

Господарювати,

Та з матер полатану

Сорочку знмати.

Помагайте, недолюдки,

Матр катувати.


Начетверо розкопана,

Розрита могила.

Чого вони там шукали?

Що там схоронили

Стар батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,

Не рыдали б дти, мати не журилась.