пожалусто помогите надобно сделать переказ "вже трет пвн проспвали" плз помогите

Кожен люд ма сво звича, сфокусован на етнчну специфку. Але останнм часом вдбулася вдчутна девальваця - потужн крани з мцним корнням традицй "навязали" нам сво обряди, котр значною мрою вдрзняються вд наших.

Нин ледве не в усьому свт символи року позначаються китайською демонологю. Лтолк знакзують то "деревяна мавпа", то "вогняний дракон", то "блий тигр". Натомсть диний птах у цьому ряду - пвень, один з найулюбленших для укранцв пернатих.

Аби не бути голослвним, згадаймо наш нацональн традиц. Ще до впровадження християнства наш пращури вддавали цй птас особливу шану. Якщо в нших людв (зокрема й сусдв-словян) приносили в жертву свом всевышним велетенських тварин, а подекуди й людей, то наш дайбожич на величн свята - лише пвнв. Один з лтописв засвдчив, що во на чол з кивським дворянином горем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися бля священного капища й залишали пвня.

Пвень як жертва виступа в казках, скажмо, у добре вдомй оповд про Котика й Пвника: "Несе мене Лиска за темн лси, за син море, за крут пылай", - плаче-кричать Пвник. У казках вдобразилась дея жертовност заради вчност життя, пдтримання усталеного порядку.

Чим же заслужив таку шану пернатий? Наш пращури врили, що пвень слугу надйним оберегом у господарств - "якщо його браку, то обовязково заведеться сатана". У дохристиянських вруваннях уважалося, що когут народився з "мертвого" яйця, тому вн, обранець сонячного господа, щодосвта виклика денне свтло. Саме з цю метою люди вважали за обовязок тримати в господарств цю провсну птаху.

Укранц врили, що чорн сили правують од пвноч й до пвнячого спву. Щойно зачуться кукуркання - зника всяка нечисть. Не випадково збергся давнй звичай: если зводили нову оселю, то перед уходинами до свтлиц запускали на нч когута. Це знакзувало, що досвтковий пвнячий глас вижене з помешкання нечисту силу, а вдтак отчизна убезпечиться вд усляких негараздв. Тому не удивительно, що фронтони на дахах прикрашали рзьбленими оберегами ц птахи; х вишивали й на рушниках, котр вившували над вхдними дверима, а почасти й на покут, бо, як мовить народна приказка, "без пвня хата глуха".

Аж няк не вс знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сль, обовязково брали з собою й когута. Вн не злее вважався охоронцем од нечисто сили, а й був свордним будильником, - як птаха проспвала, мандрвники здесь же знмали намети й вирушали в дорогу. До реч, у давнш часи, если не вистачало годинникв, досвток визначали за пвнячим кукурканням.

(40-44) Образ птахи трапляться в дитячому фольклор. Памятате вршик: "Два пвники, два пвники горох молотили ... "? У казках пвень виступа не тльки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада вд пдступно лисиц. Не випадково найпопулярншою грашкою були пвники - свистунц, що х повсюди в Укран вилплювали з глини народн майстри.

Нарешт, пвн вважаються свордними провсниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурка бля вкна, то це врна прикмета, що хтось з домашнх помре; коли ж на пороз - прийдуть несподван гост. На их варто чекати й тод, если домашнй охоронець обйде довкл хати та прокукурка: у який бк спряму дзьоба, звдтля зявляться погостювальники. За таких випадкв приказували: "Якщо дорогий гсть, то нехай тоб буде золотий хвст, а якщо буде поганий гсть, то нехай одпаде той хвст".

Загалом, господар намагалис домашнм охоронцем, щоб вн мав доброчинне оперення, адже кольорова знакка багато важила в укранськй мфолог. Щоби домашнй охоронець приносив злагоду та добробут, господар намагалися обзавестися пвнем не будь-якого кольору, а певного оперення - переважно золотавого.

Будемо сподватися, пвник дал приноситиме нам щастя, бо щодосвта голосисто оповщатиме нас.