Прочитайте слова; розподлть х на групи за наявнстю чи вдсутнстю апострофа:

Прочитайте слова; розподлть х на групи за наявнстю чи вдсутнстю апострофа: апостроф псля лтер, що позначають губн приголосн звуки; псля р; псля к; псля префкса; нема апострофа псля букв, що позначають губн звуки; нема апострофа псля р.
Суб'ктивний, роз'ятрений, об'ктивний, святковий, мавпячий, тм'я, подвр'я, тьмяний, роз'зд, бур'ян, в'зд, зав'язка, в'юнкий, втряк, довр'я, ряд, дрб'язковий, взамопов'язаний, сап'янц, бязевий, рутвяний, Лук'ян, торф'яний, нев'янучий, рюкзак, з'здити, об'хати, Лук'янвка, роз'днати, Лукянович, дзвякнути.

Вправа 2. Перепишть слова, ставлячи, де потрбно, апостроф; пояснть його вживання.
Полум/яний, возз/днання, здоров/я, св/ятковий, духм/яний, узгр/я, надвечр/я, нев/янучий, дев/яносто, п/ятрка, безхмар/я, розм/якнути, зор/яно, перед/ювлейний, рутв/яний, солом/яний, з/зд, тьм/яно, цв/ях, зв/язквець, торф/яний.

Вправа 3. Перепишть речення; де треба, замсть крапок поставте апостроф.
1. сьогодн, вшановуючи Тараса Шевченка, ми з любо-в..ю й шаною схилямося також перед тими, хто продовжував його подвиг, хто йшов по цй тяжкй прекраснй дороз... (Гонч.). 2. Украно! Украно! Ти розквтла солов..но (Рил.). 3. В квтневм надвечр.. висне тиша, нби чути, як росте трава (Донч.). 4. Як довго ожидали ми сво вол слова, ось воно спва, бринить. Бринить, спва наша мова, Чару, тшить п..янить (Олесь). 5. Духм..янить медуниця й рута, сонце мниться вд млост. 6. Ти зркся мови рдно. Тоб твоя земля родити перестане, Зелена глка в луз на верб Вд доторку твого зв..яне (3 те. Д. Павличка). 7. Могила великого Кобзар..я стала нашою нацональною св..яти-нею (Цюпа). 8. Колись без..язик, нм, забит уярмлен народи пднмаються на повний зрст, заявляючи про сво людськ права (Чаб.). 9. Найвища честь довр..я народу. 10. У двох матерв по п..ять синв, у кожного сво м..я (З народно творчост). 11. Творчий генй Т. Шевченка вказав укранськй мов майбутн, мова большого поета об-..днала всх укранцв. 12. Надзвичайно актуальн сьогодн думки О. О. Потебн про зв..язок мж культурою мовою народу (3 газети).









Вправа 4. Перепишть речення, розставте потрбн роздлов знаки при однордних членах, пояснть х.
1. Ми думам про вас. В погож лтн ноч В морозн ранки вечрнй час в свята гомнк в дн робоч Ми думамо, правнуки, про вас (Сим.). 2. Моя рука несли нкому Н кривди н бди не принесе! (Павл.). 3. Грав Музикант про сонце в блакитному неб про бленьку хмаринку про среньку пташку-жайворонка про щаслив дитяч оч (Сих ) 4. Чи то жарт напвзабутий Чи одна з небилиць Тльки чув я, нби Лютий Довгий-довгий був колись. Вн у шапц-невидимц Мандрував соб щодня По дороз по стежинц По заметах навмання (Ском.). 5. Народнсть патротизм гуманзм правдолюбство красота велич поез Шевченка глибоко увйшли в наше сьогодншн життя в культуру мистецтво та лтературу (3 журн.). 6. Те слово всм давало то розвагу то пораду (Л. Укр.). 7. Як не обожать той край, Що дав тоб силу гострий зр глаз розум молодий дал, що тоб красу одкрили моря голубий розгойданий прибй (Сос). 8. Наддалекими горбами небо нби зливалось з землею, вкритою товстим блим снговим шаром (Н.-Лев). 9. Лукаш слухав мряв складав ту незнану синьозору псню (Донч). 10. Усе в дитячй бблотец гарно оформлена втрина плакати виставлен новинки захоплю малюсенького читача (3 газ.). 11. Мово рдна! Ти ж як море безконечна могутня глибинна. Котиш котиш хвил свох лексиконв, а м нема кнця-краю. Красо моя! В тоб мудрсть вкв пам'ять тисячолть зойк матерв у годину лиху переможний гук лицарв твох у днину погдну псня серця двочого в коханн свом вопль новонародженого; в тоб, мово, неосяжна душа народу його щирсть безсмертя його (Плач.).