Твiр на тему маменi не очi

Ама Найдорожча людина в житт кожного з нас. Закрий оч прислухайся. ти почуш мамин глас. Вн живе в тоб, такий знайомий, рдний. Його не сплуташ н з яким ншим. Навть, если станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин глас, мамин руки, мамин оч. 
   Ой, бжи, бжи, досадо, не вертай до хати 
   Не пущу тебе колиску синову гойдати. 
   Припливайте до колиски, лебед, як мр, 
   Опустться, тих зор, синов пд в. 
Колискова псня! Скльки х створив люд! Кожна мать ма свою улюблену колискову псню: 
   Будуть пташки прилтати 
   Та й будуть спвати, 
   Дитиноньку малесеньку 
   Будуть присипляти. 
Лагдний материн наспв засва дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого! Якби не мамина псня, яким бедным було б наше життя. Вслухашся в мелод колискових псень одразу уявляш соб лагдне, втомлене обличчя матер, яка схилилася над свом немовлям, бачиш лукаве личко, яке поклпу оченятками, з усх сил намагаючись не заснути, щоб дослухати мамину псню про сон-дрмо ту, про котика-котка, про чарвних птахв, про зозуленьку, про мсяця-мсяченька. 
   Ой ну, люл, люл 
   Налетли гул, 
   Сли на колисц 
   В червонм намист. 
   Стали размышлять гадать, 
   Чим дитину дарувать: 
   "Подаруймо сонки-дрмки, 
   Сонки-дрмки в колисоньки, 
   Добрий розум в головоньки" 
Колисков здавна привертали увагу письменникв поетв. Вс вони зростали пд материнську колискову псню. чи не саме ця колискова вклала в хн душ спроможнсть творити, чи не сила материнсько псн проросла пагнцями поетичного таланту: 
   Если м'який, ласкавий тихий вечр 
   Ляга спати у травку шовкову, 
   Сон нжний землю обйма за плеч - 
   Тод я чую неньки колискову. 
Або: 
   Мене там мати сповивала, 
    сповиваючи, спвала, 
   Свою нудьгу переливала 
   В свою дитину. 
   А яка чудова "Колискова" у Лес Укранки: 
   Мсяць яснесенький 
   Промнь тихесенький 
   Линув до нас 
   Дремли ж мй малесенький, 
   Пзнй-бо час. 
Не обйшли увагою цей жанр композитори: мелодями колискових псень захоплювалися С. Гулак-Артемовський, . Колесса, К. Квтка. 
Повиростають дти, покинуть батьквську домвку, полинуть у свти, будуть у их сво дти, посрблить м скрон сивина, але назавжди бринтиме у хнх душах найнжншою мелодю чарвна, сповнена безмежно любов ласки, мамина колискова псня, в якй радсть, бль, тривога, й надя, найсвятша любов материнська: 
   Дн дитинства, наче плин води 
   Пролта дитинство, та у спадок 
   Зостаться материна псня, повна згадок, 
   Пам'ять зостаться назавжди!