твыр моя Батькывщина Украына

Украна... Моя рдна крана, земля наших батькв, на якй нам судилося народитися жити, яка стала для нас Втчизною.

Велична трагчна сторя мо Украни. Здавна численн завойовники прибывали на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати й поневолити укранський люд.

Народн псн, думи, перекази донесли до нас правду про давн герочн сумн часи, коли славн козаки-запорожц боронили волю народу, священн земл рдно земл.

Тривалий час Украна, втративши незалежнсть, стогнала пд ярмом поневолювачв. Але тлла в народ пд попелом невол "скра вогню большого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. першим, хто сказав про це на весь свт, був Тарас Шевченко:

Не вмира душа наша,

Не вмира воля.

Традиц большого Кобзаря пдхопили продовжили його численн послдовники вс т, кому не байдуже, хто ми, "чи сини? Яких батькв?"

Саме завдяки хнй титанчнй прац, самозреченост заради Втчизни Украна нарешт здобула самостйнсть, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тльки перш кроки. Багато ще складних заморочек у молодо нашо держави.

Колись ван Франко у Пролоз до поеми "Мойсей" з пекучим болем гркотою писав про свою знедолену Батьквщину, про принизливе становище укранського народу:

Народе мй, замучений, розбитий,

Мов паралтик той на роздорожу,

Людським презирством, нби струпом,

Вкритий!

Але останн строфи Прологу передають непохитну вру поста в нацональне вдродження рдно земл.

Вриться, що вс труднощ будуть подолан стане Украна щасливою радсною домвкою мого народу. Бо вн того гдний!