Скласти розповiдь про друга.

Ми з Максимом навчамось в одному клас дружимо вже два роки. Я впевнений, що мй друг завжди допоможе мен будь-кому, бо вн добрий, смливий чесний.

Ще два роки тому якось ми повертались з школи додому. шов невеличкий дощик, було холодно, вода на земл швидко перетворювалась на тоненьку льодову крку. Було дуже слизько.

Если ми були вже досить далеко вд школи, почули голосний регт. Подивились стоять тро з сьомого класу смються. Ми вже хотли отдал йти, а здесь чумо: "Вддай, вддай!" Ми спочатку не помтили, що за цими трьома большими хлопцями стояв маленький другокласник. Ми навть мен його не знали, тльки обличчя бачили в школ. Семикласники смються, а вн майже плаче кричить "вддай".

Пшли подивимось, сказав Максим.

Куди? Туди? здивувався я. Що ми зробимо?

Не знаю, але щось треба робити, Максим ршуче повернув до галасливо компан, я за ним.

Максим шов швидко, майже бг, навть впав, бо було дуже слизько. Здесь вони нас помтили знов засмялися, вже з Максима. Вн спокйно пдйшов до их спитав у малюка: "Що вони в тебе брали?"

Мо малюнки, я на конкурс перше мсце посв, додому бг...

Хлопц, повернть йому малюнки, то ж його гордсть, його досягнення, сказав Максим.

А якщо не повернемо? глузливо спитав найвищий хлопець в синй куртц з капюшоном. Максим невесело посмхнувся:



Якщо не вддасте, важко буде ... мен. Бо я збираюсь йому допомогти.

не бошся? зацкавлено спитав другий семикласник.

Може, боюся, але кривдити махоньких не можна.

Семикласники подивились одне на 1-го, знизали плечима вддали малюнки хлопчику. Вн х схопив, щасливими очима подивився на Максима кинувся бгти.

Через клька крокв вн впав, але не заплакав, пдввся побг дал. Семикласники хотли засмятись, если хлопчисько впав, але подивились на Максима, оборотились мовчки пшли.

Ось такий у мене друг. У мене з кого брати приклад.